Українська „силіконова долина” - у Донецьку, або, наприклад, парк "індустріальної культури", як справжній магніт для туристів, - у Луганську. Така картина для України поки що є утопією. Труби, сталь і вугільний пил залишаються характерними ознаками регіону, а замість туристів доводиться рахувати загиблих шахтарів.
Нерентабельні шахти закривають
Вуглевидобувна галузь раніше визначала й життя Рурського басейну в Німеччині - допоки не закрили нерентабельні копальні. Цей процес продовжується, оскільки сьогодні Німеччині значно дешевше купувати імпортне вугілля, ніж видобувати власне. Говорить Вольфганг Хертінг, представник галузевої спілки Gesamtverband Steinkohle:
„Німецьке вугілля не є конкурентноздатним, тому його виробництво припиняється. 2018-го року планується закрити останні шахти. Уже сьогодні зарплати німецьких гірників є нижчими за середні зарплати в інших галузях промисловості.”
Але, як кажуть, регіон не впав у депресію. Замість цього тут вже давно взялися за втілення в життя радикальних структурних змін. Один з прикладів річковий порт у Дуйсбурзі. Колись в ньому завантажували баржі вугіллям і сталлю. Сьогодні ж цей об'єкт перетворився на найбільший у світі річковий контейнерний порт.
Контейнери замість вугілля
Через Дуйсбурзький порт проходять контейнери, завантажені найрізноманітнішими товарами: взуттям з Китаю, розважальною електронікою з Японії, вином з Чилі, автомобілями з німецьких заводів...
Жоден з двадцяти портових терміналів сьогодні не простоює. Більше того, як розповів представник Дуйсбурзького порту Петер Штамм, який відповідає за діяльність терміналів, потік товарів постійно зростає, а робітники вже працюють на межі своїх можливостей:
„Нам доведеться брати на роботу ще більше людей. Ми вже й без того працюємо в три зміни, а також по вихідних. Тому нам потрібні додаткові працівники, аби прилаштуватися до нових вимог”.
Зовсім поруч з терміналами розташоване серце Дуйсбурзького порту. Logport - так називається один з найсучасніших центрів логістики Європи. Фірми з 25 різних країн утримують тут величезні сховища. Вони вщент заповнені найрізноманітнішим товаром.
Європейська „долина логістики”
Дуйсбург перетворився на стратегічно важливу точку для подальшого транспортування вантажу і його доставки вже безпосередньо до споживача. Цікаво, що керує центром логістики Logport жінка - Керстін Кляйне-Вінкер:
„У радіусі 150 кілометрів ми маємо тридцять мільйонів споживачів і таким чином один з найважливіших ринків збуту для наших клієнтів”.
Щорічно центр логістики Logport обробляє близько 250 тисяч замовлень. Дуйсбурзький порт сьогодні – це не лише Logport, а ще більше двохсот інших фірм, які спеціалізують на наданні послуг з логістики, і тісно співпрацюють одна з одною.
Менше, ніж за десять років Дуйсбурзькому порту вдалося переорієнтуватися з вугілля й сталі на сферу послуг. Говорить голова правління Дуйсбурзького порту Еріх Штаке:
„Наприкінці 90-х років Дуйсбурзький порт опинився в дуже поганій ситуації. Але за цей час нам вдалося збільшити оборот у п'ять разів, прибуток зріс навіть у двадцять разів. І що дуже важливо у нас постійно створюються нові робочі місця. Раніше з діяльністю порту було пов’язано 24 тисячі робочих місць, нині 36 тисяч - це абсолютний рекорд у європейському масштабі”.
За аналогією до „силіконової долини” Дуйсбурзький порт вже дехто навіть називає європейською „долиною логістики”.
Себастіан Гольцапфель, Володимир Медяний