"Юрій Ніколаєв з Дніпропетровська був машиністом електропоїзда. У бою під Донецьком втратив ногу, потребує перекваліфікації і працевлаштування". "Віталій Левківський з Житомирщини: отримав складне поранення під Красним Лучом, ампутація кількох пальців, обидві руки непрацюючі, потребує роботи, аби утримувати сім'ю з двома дітками". Таких оголошень на волонтерських сайтах можна побачити десятками. Небайдужі волонтери опікуються пораненими бійцями в лікарнях і закликають інших підтримати хлопців, бо їх життя після лікарняного ліжка лише починається і для більшості – це абсолютно нове життя.

Хто насправді дбає

Реальність така, що інваліди, колишні бійці, після курсу лікування, залишаються сам-на-сам зі своїми проблемами, каже в коментарі DW керівник волонтерської ініціативи "Герої АТО" (atoheroes.org) Анатолій Мазарчук. "Так, держава робить безкоштовні протези, лікує за гроші з бюджету. Потім хлопці без ніг і рук повертаються у свої села, у райони, де для повносправних роботи немає, а покалічених і поготів. А далі що їм робити?", - риторично запитує волонтер.

Держава мала б взяти під опіку таких людей, до кожного учасника АТО з інвалідністю "прикріпити" соціального працівника, умовно кажучи "вести" його, каже керівник ініціативної групи "Герої АТО". Утім, у профільному міністерстві досі не розроблено окремої національної програми щодо цієї категорії бійців, зауважує волонтер. "Ними не тільки не опікуються, але й часто створюють якісь штучні перешкоди. Як то, приміром, отримання інвалідності. Цих хлопців поки кілька сотень, багатотисячна армія соцпрацівників може і зобов’язана про них подбати", - зазначає Анатолій Мазарчук.

Різні роботодавці

Після кількох місяців лікування та втрати ноги Володимир Ганчев з Приморська Запорізької області поступово звикає до нового розміреного життя. Молодому чоловікові не довелося шукати нової роботи, його прийняв старий роботодавець. "Поки я воював мене не звільняли і зарплату платили. Сьогодні працюю перший день, сиджу за комп’ютером", - розповідає в інтерв’ю DW Володимир. Щоправда, виконувати стару роботу контролера відділу збуту чоловік уже не може через обмежені можливості. "Зарплату обіцяли залишити таку ж як і була, а робота дещо простіша. Роботодавець повів себе порядно", -додав Володимир Ганчев.

Однак, вистачає і негативних прикладів. Приміром, аби повернути собі роботу на залізниці колишньому айдарівцю Євгенові Городинчуку, інваліду другої групи, довелося надати своїй історії суспільного розголосу. Резонанс та особисте втручання чиновників з міністерства інфраструктури дозволили вирішити проблему на користь колишнього бійця. З 9 січня Євген таки повернувся на роботу в "Укрзалізницю", яка є державним підприємством. Щоправда, локомотиви він уже не водить як було до мобілізації, а працює наладчиком локомотивної бригади.

Альтернатива державній програмі

Це той випадок, коли учасник АТО з інвалідністю боровся за свої права, коментує Анатолій Мазарчук. "Суспільний тиск не дозволив "зламати" героя. А скільки є таких випадків, про які нам нічого не відомо, коли інваліди не змогли знайти роботу і замкнулися у собі? А що з тими, які ще й мають важкі психологічні травми?", - запитує активіст.

Волонтерський рух сьогодні намагається перебрати ініціативу щодо реабілітації інвалідів АТО. Це така собі альтернатива неіснуючій державній програмі, каже Мазарчук. Волонтери беруть під опіку ветерана починаючи від лікарні: збирають гроші, організовують лікування за кордоном, шукають спонсорів, роботодавців і таке інше. Але руху не вистачає ресурсів, визнає активіст, є і юридичні перешкоди.

Проблеми тільки починаються?

Бізнес-середовище є важливою опорою волонтерам у цій роботі. "Ми завжди готові допомогти героям, які повернулися пораненими з АТО, каже голова Комітету підприємців Львівщини Роман Зафійовський. - Якщо йтиметься про працевлаштування, то знайти роботу серед півсотні наших роботодавців труднощів не складе жодних". Хлопці-інваліди повинні працювати, навіть заради їх психологічного задоволення, каже голова комітету. Однак, наразі до комітету подібних звернень не було, додав він.

Особливої гостроти проблема з працевлаштуванням і реабілітацією учасників АТО набуде за три місяці, переконує Анатолій Мазарчук. Коли розпочнеться хвиля ротації військових на сході. Нині ж демобілізують лише важкопоранених, пояснює волонтер. Він констатує: уряд поки не готовий запропонувати державну програму з реабілітації інвалідів АТО.