Ухвалення Генеральною асамблеєю ООН резолюції щодо ситуації із правами людини у Кримув українському МЗС не просто привітали, але й заявили, що наступним кроком тепер має стати деокупація півострова. Згідно з заявою відомства, основа для цього вже закладена. Глава українського МЗС Павло Клімкін також назвав цю резолюцію "найсильнішою" та додав, що тиск на Росію у питанні Криму посилюється.

Втім, у Кремлі на ухвалення документа відерагували критично. "Ми вважаємо неправильними ці формулювання і незгодні з ними", - заявив прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков. А так званий "глава республіки Крим" Сергій Аксьонов взагалі назвав текст резолюції "зброєю у гібридній війні проти Росії".

Росія і до цього часу не поспішала виконувати попередню резолюцію Генасамблеї ООН щодо Криму, ухвалену у 2016 році. Лише за три місяці - з середини серпня до середини листопада цього року - російські силовики заарештували близько півсотні кримських татар на півострові. Про це 12 грудня повідомила голова Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні Фіона Фрейзер, коли представляла звіт щодо ситуації з правами людини в Україні у період з 16 серпня по 15 листопада.

Ефект під питанням

Невиконання Росією вимог попередньої резолюції підтверджують і опитані DW експерти-правозахисники. Так, керівниця Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник запевняє - є підстави сумніватися й у тому, що цього разу керівництво РФ змінить свою поведінку. "У будь-якому разі очікувати деокупації вже найближчим часом не варто", - попереджає експертка. Член Меджлісу кримськотатарського народу, голова Комітету захисту прав кримськотатарського народу Ескендер Барієв також нагадує, що ухвалена резолюція має рекомендаційний характер. Тому, на його думку, Росія не виконуватиме вимоги, якщо вона має таку можливість.

Тиск на Росію у питанні захисту прав людини у Криму може призвести і до протилежних наслідків. Саме з майбутім ухваленням нової резолюції в інтерв'ю проекту "Крим.Реалії" Заїр Смедляєв пов'язав обшуки у делегата Курултаю Мустафаєва та обстріл колишнього члена Меджлісу Джафера Аметова у листопаді. Обидва є авторитетними представниками місцевих громад, саме у листопаді був ухвалений проект резолюції, який пізніше розглядала Генасамблея. А спікерка МЗС України Мар'яна Беца зазначила 18 грудня, що організовані цього дня суди над кримськотатарськими активістами, що брали участь в одиночних пікетах проти обшуків та арештів, були "цілеспрямованими діями Росії перед голосуванням в ООН резолюції щодо прав людини у Криму".

На думку Скрипник, говорити про очевидний зв'язок у цьому випадку складно, адже вже під час ухвалення проекту резолюції розподілення голосів було майже ідентичним і очікувати на його зміну під час ухвалення резолюції Генасамблеєю було б дивним. Втім, подібна тенденція, за словами експертки, й насправді прослідковується - публікація доповіді верховного комісара ООН з прав людини щодо ситуації у Криму, наприклад,збіглась у часі із оголошенням вироку заступнику голови Меджлісу Ільмі Умерову. "Цілком можливо, що це робиться, аби показати, що подібний тиск не справляє на Росію жодного враження, що це дійсно сприймається як елемент якоїсь гібридної війни", - каже Скрипник.

Нові інструменти

Втім, небажання Росії виконувати вимоги резолюції не означає, що вона позбавлена сенсу, додають експерти. За словами Барієва, це не лише сигнал громадянам України на анексованій території про те, що про них не забули та опікуються їхніми проблемами на найвищому рівні. "Це важливий інструмент, за допомогою якого Україна може вести свою дипломатичну діяльність", - пояснює член Меджлісу. Він зазначає - у резолюції чітко фіксується не лише статус Криму як анексованого півострова та Росії як країни-агресора, але фактично і невиконання росіянами вже обов'язкового до виконання попереднього рішення Міжнародного суду ООН у Гаазі. На думку Барієва, все це може стати не лише аргументом на користь подальшого подовження санкцій, але й навіть для їхнього можливого посилення.

Про привід говорити про більш жорсткий режим санкцій проти Росії говорить і директор Інституту світової політики Євген Магда. Хоча він також не покладає особливих надій на нову резолюцію, він каже, що у питанні санкцій кожна держава діє на свій розсуд і керується власними інтересами, а не лише рішеннями Генасамблеї ООН. "Так, можна говорити про декларативність документа, але Україна в існуючих умовах має крити тими картами, які є на руках", - каже Магда.

У цьому плані нова резолюція трохи розширює можливості Києва, каже Скрипник. Особливо у тому, що стосується сфери захисту прав людини, адже документ робить набагато більший акцент на цьому питанні у порівнянні з резолюцією 2016 року. "У ній окремо згадуються порушення прав власності, переслідування релігійних груп, зокрема мусульман, вірян УПЦ КП, свідків Єгови, а також журналістів, правозахисників і адвокатів", - розповідає Скрипник. За її словами, йдеться також і про фактичне порушення Женевської конвенції через призов кримчан до російської армії та протиправну пропаганду війни та військової служби.

Втім, експертка додає, що певні зобов'язання резолюція накладає на Україну. "Там згадується, що Україна має захищати права і свободи своїх громадян на окупованій території", - каже Скрипник. За її словами, це дозволяє правозахисникам сподіватися, що Київ відмовиться від кроків, які б ускладнювали життя українців на анексованому півострові, зокрема жорстких правил перевезення майна через адміністративний кордон, повторення блокади та відсутність стратегії деокупації Криму.