Вигнута інсталяція під назвою "Посмішка" ("The Smile") британської архітекторки Елісон Брукс (Alison Brooks) - 3,5 метри заввишки, 4,5 метри завширшки та 34 метри у довжину. Жінка спроєктувала цей летючий тунель як павільйон для London Design Week 2016. Споруда, що швидко полюбилася публіці. Визнана та затребувана у світі Брукс виграла три "архітекторські Оскари" RIBA.

Прямо на узбережжі Тахо у Лісабоні розташований музей мистецтва, архітектури та технологій, який спроєктувала британська архітекторка Аманда Лівіт. Будівля, наче хвиля, здіймається від бульвару, її фасад оздоблений візуально зсунутою керамічною плиткою, а її дах створено як міський балкон. Відзначена нагородами архітекторка керує архітектурним бюро у Лондоні.

Національний музей сучасного мистецтва в Римі випромінює рух: він споруджений з широких та похилених бетонних частин, що накладаються одна на одну. Доповнена брутальна споруда великими скляними фасадами. Проєкт британської зіркової архітекторки іракського походження Захи Хадід (Zaha Hadid) переміг інші 273 проєкти. Хадід померла у 2016 році і стала першою жінкою, яка здобула Прітцкерівську премію.

Портрет Леа Ґрундіґ 1969 року зображує одну з найвпливовіших архітекторок НДР, Іріс Дуллін-Ґрунд (Iris Dullin-Grund), оточену її головними проєктами: генеральний план забудови Нойбранденбурга та висотка будинку культури та освіти також у Нойбранденбурзі, де вона була міською архітекторкою з 1970 по 1990 роки. Дуллін-Ґрунд була відома як архітекторка далеко за межами НДР.

Як західнонімецьку колегу Іріс Дуллін-Ґрунд можна розглядати Зіґрід Крессманн-Чах (Sigrid Kressmann Zschach): народжена у 1929 році у Лейпцигу дипломована інженерка стала у Західному Берліні 1960-х років успішною підприємницею у галузі будівництва, на яку працювали 300 співробітників та яка звела комплекси будівель Steglitzer Kreisel та Ku'damm-Karee у Берліні. У 1990 році жінка померла.

Дизайн кафе "Оксамит та шовк" у Берліні створили Лілі Райх (Lilly Reich) та Людвіґ Міc ван дер Роe (Ludwig Mies van der Rohe) разом для виставки "Мода жінки" 1927. Вони познайомились у 1924-25 роках та працювали разом до переїзду архітектора в США у 1938 році. Результатом цієї співпраці стали міжнародний виставковий павільйон у Барселоні 1929 року та знакова Вілла Тугендгат у чеському Брно.

На фото зображена архітекторка Лотте Кон (Lotte Cohn), яка у 1916 році як одна з перших жінок завершила навчання на архітектора та працювала у Берліні. У 1921 році вона виїхала у теперішній Ізраїль, де працювала як приватна підприємиця у Тель-Авіві та стала відома передусім зведенням так званих кібуців: на основі демократичного урядування організовані колективні поселення зі спільною власністю.

Те, що сьогодні виглядає як нормальна кухня, сто років тому було справжньою сенсацією: Франкфуртська кухня. Вона є прототипом сучасної вбудованої кухні та була розроблена у 1926 році Марґарете Шютте-Лігоцкі (Margarete Schütte-Lihotzky). Кухня була створена як ефективне та прагматичне рішення для тисяч соціальних помешкань у Франкфурті Веймарської республіки - та поширилась усім світом.

Вона збудувала небагато, але тим впливовіші її об'єкти дизайну та будинки: ірландка Eйлін Грей (Eileen Gray) прославилась передусім завдяки розробці столу Е.1027, що міг змінювати висоту, та однойменним житловим будинком у Французькій Рив'єрі. У 2019 році з'явилася графічна новела "Дім під сонцем" про життя дизайнерки. Цей її портрет - приблизно 1910 року.

Насмішки та неприйняття супроводжували таких жінок як Елізабет фон Кнобельсдорф (Elisabeth von Knobelsdorff) та Терезе Моґґер (Therese Mogger), які у Німеччині 20-го століття хотіли стати архітекторками. Моґґер дозволили бути лише слухачкою в університетах Мюнхена та Берліна. Фон Кнобельсдорф натомість стала першою жінкою в Німеччині, що отримала у 1911 році попри усі перепони диплом інженерки.

Філіпіна Окол працює оператором екскаватора у Тубеї на Філіппінах. Мати трьох дітей про свої професійні здібності говорить впевнено: "Деякі жінки можуть керувати самоскидами та екскаваторами. Якщо це можуть чоловіки, чому жінкам мало б бути зась? Я краща за чоловіків - вони тільки вантажівками можуть керувати, а я ще й екскаватором!"

Американсько-пакистанська телеоператорка Наушін Дадабхой уже має успішний досвід участі у телевиробництві. Однак професійна камера важить чимало. Тому жінок-телеоператорок як Наушін не так вже й багато. "Лише два відсотки операторів у теле- і кіноіндустрії - жінки. Дуже важливо частіше показувати світ з жіночої перспективи", - каже Наушін.

Гасло цьогорічного свята 8 березня - #BeBoldForChange - заклик активніше залучати жінок до праці. Йолайна Талавера з Манагуа, столиці Нікарагуа, працює пожежницею. "Спочатку мої колеги-чоловіки думали, що я не затримаюсь надовго і не зможу пройти важкі тренування. Але я довела їм, що можу виконувати завдання нарівні з ними".

Шанті Деві працює у найбільшому ремонтному автогаражі в Азії у Делі. Разом зі своїм чоловіком вона вже понад 20 років у цьому бізнесі. Щодня їй доводиться, наприклад, змінювати шини на вантажівках. "Це робота не для малодушних - цілий день з брудними руками". Чоловік нею пишається, а для багатьох клієнтів жінка-автомеханік досі незвична картина.

Капітан Катерина Квілідзе охоче позує на тлі військового гелікоптера "UH-1H" у грузинській столиці Тбілісі. У військово-повітряних силах Грузії вона вже 10 років. "Спочатку було непросто. Були іронічні, іноді цинічні зауваження. Мені здавалося, що мене не цінують. Але, дякувати богові, за останні 10 років суспільство змінилось, і сьогодні жінка-пілот - вже норма".

Серпіл Сігдем працює машиністкою у метро в турецькому Стамбулі. "Оформлюючись на роботу 23 роки тому, я почула, що це чоловіча професія. Я знала, що навіть, якщо складу всі іспити, на роботу візьмуть чоловіка. Саме тому я дуже намагалася отримати на екзамені значно вищу оцінку, ніж чоловіки".

Хавла Шейх працює слюсаркою у столиці Йорданії Аммані і нерідко проводить тренувальні курси для інших жінок. "Домогосподаркам більше подобається, коли за відсутності чоловіка вдома на виклик прибуває слюсар-жінка. Думаю, що в усіх сферах мають бути створені рівні можливості для чоловіків та жінок".

Денг Кіян спеціалізується на оформленні інтер'єрів у китайському Пекіні. Шпаклює, клеїть шпалери і навіть вішає жалюзі. "Гендерна нерівність - реальна. Але з цим нічого не вдієш. Треба все це перетравити і йти далі", - каже мати трьох дітей.

Фермерка Валері Перрон позує на своєму човні у південно-західній Франції, де вона розводить устриць. "Все залежить від нас: ми можемо змінити ставлення до гендерної проблеми тим, що виховуватимемо хлопців з малих років у дусі рівноправ'я. Слід змінити ментальність початкової школи. Хлопці можуть бавитись з ляльками, а дівчата - з машинками".

Палома Ґранеро з іспанського Мадрида працює інструкторкою зі скайдайвінгу. "Чоловікам не потрібно доводити свої здібності так, як жінкам. Нас щодня випробовують. Більшість інструкторів - чоловіки, а жінки здебільшого на адміністративних посадах".