Марка Levi's не надто асоціювалася з елегантною модою, доки фотограф Крістоф Гілберт не зробив знімок цієї дуже худорлявої жінки, яка так спокусливо обливає себе фарбою. Це фото представлене на збірній фотовиставці "Women on View" ("Жінки напоказ"), яка зараз триває у Берліні й присвячена еротизації жіночого тіла у рекламній фотографії з 1940-х років до сьогодні.

Франко Рубартеллі зняв багато яскравих фото для журналу Vogue у 60-х, серед них і цей знімок 1968 року- другої дружини фотографа, німецької моделі Верушки фон Лендорф (Veruschka von Lehndorff) у вбранні від Yves Saint Laurent. У ті роки подібні фото уособлювали вільних дух часу, а тепер - зазнають критики через об'єтивацію жінки та стиль сафарі, який своїм корінням сягає часів колоніалізму.

Що спільного між пляшечкою парфумів і пляжем? Та, власне, нічого. Але в рекламній галузі цей маленький флакончик перетворився на символ бажаного стилю життя, до якого так пасує засмагла дівчина у покірній позі. Це фото зробив у 1980 році французький фотограф Жан-Даніель Лор'є - у часи, коли сексуальні метафори у рекламі стали значно поширенішими, ніж раніше.

Дуже поширений і водночас розкритикований у рекламі мотив - об'єктивація певних частин жіночого тіла. Як от у цій рекламі білизни. Відомий міланський фотограф Маріно Парізотто у 1998 році зобразив на цьому фото вдягнену у відверту білизну жінку, яка лежить на ліжку в провокаційній позі. Обличчя дівчини при цьому повністю закрите.

Жінка, вся в червоному - кольорі, який автоматично асоціюється із пристрастю - тримає у руках витончений підсвічник. Знімок німецької фотографки Еллен фон Унверт (Ellen von Unwerth) є яскравим прикладом того, що сучасна реклама "продає" швидше ністрій чи стиль життя, а не сам продукт. Ви, до речі, помітили на фото горілку, яку, власне, і рекламують?

Французький фешн-фотограф Гі Бурден був одним з найвідоміших фотомитців ХХ століття. Знімки Бурдена прикрашали обкладинки журналу Vogue та з'являлися в численних рекламних кампаніях. Багато з його фотографій жінок - чуттєві і шокуючі водночас.

На обкладинці першого числа журналу Playboy 1953 року була Мерилін Монро. Фотографія, на якій секс-символ показана у хіба кокетливій позі, аж ніяк не вказує на зміст журналу із зображеннями оголеного тіла. Революційним було те, що Playboy постійно виходив за допустимі на той час межі та визначав нові. Не в останню чергу завдяки впливові цього видання США у 1960 роках пережили сексуальну революцію.

Коли хтось намагається переконати, що читав Playboy через хороші статті, які були в ньому опубліковані, це звучить дивно. При цьому тривалий час журнал мав хорошу славу саме завдяки першокласним та об'ємним репортажам. Для Playboy, серед інших, писали такі майстри пера, як Хантер Томпсон та Трумен Капоте.

Усесвітньо відомі еротичні фотографії як відомих, так і невідомих моделей з'являлися на шпальтах видання поряд із інтерв'ю зі знаменитостями. Серед них - інтерв'ю історика Алекса Хейлі із Мартіном Лютером Кінгом та Малкольмом Іксом, який саме очолив американський громадянський рух.

Глянцеві сторінки журналу прикрашали твори таких авторів, як Маргарет Етвуд та Харукі Муракамі. Кожен письменник, який дбав про свою репутацію, хотів писати для Playboy. Чак Поланік, відомий своїм романом "Бійцівський клуб" - що був екранізований у тому числі за участі Бреда Пітта (кадр із однойменного фільму - на фото), - також писав статті для журналу.

Х'ю Хефнер вів екстравагантний спосіб життя - він зустрічався з багатьма молодими жінками, які позували для Playboy. Те, що на сторінках видання публікувалися високохудожні фото, демонструє ця світлина Хельмута Ньютона. Інші відомі фотографи, такі як Енні Лейбовіц, також співпрацювали з журналом.

Це фото Лени Седерберг, яке прикрашало листопадове видання 1972 року, встановило нові масштаби в електронній обробці фотографій. Світлина стала найбільш використовуваною тестовою фотографію в історії комп'ютерної графіки.

Playboy оформлювала низка впливових митців сучасності, серед яких Кіт Харінг та Девід Лашапель. У 1973 році на сторінках журналу з'явилися навіть сюрреалістично-еротичні роботи відомого іспанського художника Сальвадора Далі.

Друковані версії Playboy виходили різними мовами. У 1972 році Playboy вперше вийшов у Німеччині, однак там він не був таким впливовим, як у США. 1998 року на обкладинці американської версії культового журналу з'явилася відома німецька фігуристка, олімпійська чемпіонка Катаріна Вітт. Тоді вдруге за історію існування видання його випуск був повністю розпроданий.

Журнал неодноразово наражався на критику феміністок, які виступали проти того, щоб жінок зображали об'єктами сексуального бажання. У відповідь на це 1973 року був заснований журнал Playgirl. Видання обрало зворотну тактику й публікувало світлини лише оголених чоловіків, поклавши початок новій ері в зображенні оголеного тіла.

У 1988 році Х'ю Хефнер передав керівництво редакцією журналу своїй доньці Крісті Хефнер. До 2015 року в США всі журнали з "дорослими" обкладинками повинні були мати додаткову упаковку, щоб не приваблювати погляди тих, кому ще не виповнилося 18 років.

З жовтня 2015 до березня 2017 року Playboy не публікував фото оголених жінок. Це жорстке рішення ухвалили нові власники видання. Вони хотіли конкурувати радше з журналами на зразок Vanity Fair, ніж з порноіндустрією. Віллу Playboy Mansion у Лос-Анджелесі, місце відомих вечірок, виставили на продаж, але за умови, що Хефнер і далі буде в ній жити. Вілла також стала місцем багатьох фотозйомок.

На сьогодні основний прибуток журналу надходить від використання відомого логотипу з заячими вушками. Вухастий кролик із метеликом прикрашає футболки, телефонні чохли і навіть шкарпетки. Це приносить більше грошей, ніж продаж друкованої версії журналу і перевищує прибутки від однойменного сайту.

Про смерть відомого німецького модельєра і креативного директора дому Chanel стало відомо 19 лютого. Карл Лаґерфельд помер у Парижі у віці 85 років. Про це повідомив французький журнал Paris Match. Що залишив після себе король моди?

Народився Карл у німецькому Гамбурзі, в родині власника фабрики з виробництва згущеного молока. Коли місто 1944 року бомбардували, родина переїхала до маєтку в Шлезвіг-Гольштейні. Саме там Лаґерфельд провів більшу частину дитинства. Свої дитячі фото Лаґерфельд показував украй рідко. Це фото зроблене вже в зрілому віці - близько 30 років тому.

У 1953 році Лаґерфельд переїхав із Німеччини до Парижа, де його кар'єра стрімко пішла вгору. У віці лише 20 років він здобув перше місце на конкурсі, організованому Міжнародним секретаріатом з шерсті IWS, за створення жіночого пальто жовтого кольору. Ів Сен-Лоран теж брав участь у конкурсі, проте посів лише третє місце.

У середині 1960-х Карл Лаґерфельд працював для римського лейбла Fendi, що традиційно спеціалізується на виробництві одягу та аксесуарів зі шкіри та хутра. Молодий дизайнер буквально здійснив революцію в цій сфері: хутряні вироби стали легшими за вагою, набули цілком нових форм та кольорів.

Лаґерфельд не боявся перефарбовувати та різати хутро, поєднуючи шматки наново, створюючи дивні силуети. Він же вигадав відомий тепер на весь світ логотип Fendi - з двох латинських літер F. На фото - ескізи моделей для Fendi.

Два періоди свого творчого життя Лаґерфельд присвятив будинку моди Chloé: із 1964-го по 1984-й, а потім - з 1992-го по 1997-й. Культового статусу набули сукні, які майстер розмалював від руки. У 1972 році він створив відому колекцію, на яку його надихнув стиль ар-деко.

У 1974 році Лаґерфельд заснував свою власну лінію моди - Karl Lagerfeld Impression. Ці його роботи відрізняються від усіх інших. Вони набагато ближчі до його власного стилю одягу: андрогінні силуети, жодних яскравих малюнків, переважно чорний колір, акцент на плечах та на талії.

У 1983 році Карл Лаґерфельд став художнім директором будинку моди Chanel. Традиційному твідовому костюму він надав новий блиск: з'явилися нові форми, варіанти оздоби, ґудзики. На зміну важковаговому консерватизму прийшла грайлива легкість.

Саме Лаґерфельд почав "виносити сміття з хати" у модній індустрії. Якщо раніше назву лейбла вказували хіба що на підбивці, то тепер її стало видно і на зовнішніх деталях: ґудзиках, пасках, сумках та інших аксесуарах. На фото - моделі, створені для Chanel упродовж останніх років.

Працюючи для Chanel, Лаґерфельд, який любить експерименти з новими матеріалами, створював костюми та сукні не лише із джерсі та твіду, але й зі шкіри, латексу, неопрену. Те саме можна сказати про сумки та взуття. Уява майстра не знала кордонів!

Карл Лаґерфельд був не лише модельєром. Він завжди захоплювався фотографією: організував кілька виставок, випустив кілька альбомів та був лауреатом престижних міжнародних нагород у цій сфері. Лаґерфельд відомий і як творець парфумів. У Парижі він заснував власний видавничий дім, відкрив книгарню. Його особиста бібліотека нараховує понад 300 тисяч томів.

Відтоді, як 1989 року помер супутник життя Лаґерфельда, кутюр'є волів жити на самоті. Він ніколи не був у шлюбі і не мав дітей. У 2000 році Лаґерфельд вирішив схуднути і за 13 місяців жорсткої дієти скинув 42 кілограми, про що відразу написав книжку. За його словами, він стежив за вагою, щоби без проблем носити вузькі костюми, без яких жити не міг.

Його часто критикували за співпрацю з худорлявими моделями, проте Лаґерфельд наполягав на своєму. У 2004 році він створив колекцію для шведської компанії H&M, що виробляє недорогий модний одяг для молоді. Побачивши, що його силуети випустили не лише в "худих", але й у "повних" розмірах, кутюр'є розізлився.

Як дизайнер він створив, зокрема, вдягненого як він сам плюшевого ведмедика, пляшку Coca-Cola, що вийшла обмеженим накладом, колекцію шоломів для мотоциклістів, колекцію прикрас для фірми Swarovski, колекцію взуття для італійського лейбла Hogan. У вигаданих Лаґерфельдом костюмах на сцену виходили Мадонна та Кайлі Міноуг, зірки Віденського оперного театру та міланської "Ла Скали".

А ще він обожнював свою кицьку на прізвисько Шупетт: створював для неї колекції одягу та аксесуарів, а також профілі в соціальних мережах, знімався з нею в рекламі.

22 січня Карл Лаґерфельд уперше пропустив показ у Парижі, на якому Chanel представив свою весняно-літню колекцію. Цього дня він відчув утому, повідомили представники будинку моди. Даний випадок став першим сигналом для серйозного занепокоєння щодо стану здоров'я кутюр'є.