Кола мова заходить про футбольних вболівальників, в уяві зазвичай постають кліше в образі чоловіка, який завзято переглядає по телевізору матч, та жінки, якій в силу своєї буцімто незацікавленості у футболі не залишається нічого іншого, як підносити йому пиво. Однак все це вже давно в минулому, стверджують дослідники. Вони з’ясували, що від початку 90-х років кількість футбольних фанатів жіночої статі зросла більш, ніж удвічі.

Жінки на стадіоні? Ні в якому разі…

Біргіт та її подруги сидять у перших рядах стадіону в Ахені. Аби зайняти зручні місця, компанія прийшла на матч ще за дві години до початку. «Це було, немов вірус, - розповідає Біргіт. - Одного разу побувала на матчі і відразу заразилася. Тепер уже не можу цього позбутися. Мені дуже сумно, коли я не можу за браком часу потрапити на матч».

На тій же трибуні трохи ліворуч сидить група молодих чоловіків з келихами пива і голосно коментують побачене. Жінки на стадіоні? Ні в якому разі, кажуть вони: «Так, я проти. Бо вони псують настрій. Вони не вболівають так, як ми. Вони більше думають: постривай, а чи є тут камера? Коли у грі відбувається найцікавіше, вони відволікаються. Це справді так…»

«Статеві удари по м’ячу»

Такий чоловічий підхід добре знає Ніколь Зельмер. Вона є співвидавцем книги «Статеві удари по м’ячу. Тексти про футбол і стать». «Мені траплялися і такі випадки, коли чоловіки казали: ну от, тут присутні жінки, тепер я вже не можу поводитися так, як хочеться, не можу розслабитися і повинен думати про те, щоб раптом не бовкнути щось не те», - розповідає дослідниця.

Це один бік медалі – деякі чоловіки через присутність жінок почуваються скуто. Інший бік медалі – деякі чоловіки й досі не можуть собі уявити, що жінки можуть професійно розбиратися у футболі. Жінкам на стадіоні доволі часто доводиться чути, що вони нічого не розуміють у грі, каже Ніколь Зельмер. Так само, як і зауваження про те, що вболівальниці насправді цікавляться лише привабливими задками футболістів і розмовляють не про перебіг гри, а про викрій форми.

«Ми їх усе одно любимо!»

І ще одне, додає Ніколь Зельмер: «Повідомлення про те, що дедалі більше жінок, особливо після світової першості в Німеччині 2006 року, справді цікавляться футболом, багато хто сприймає як непідтверджений фактами нонсенс. Вони вважають, що усі ці розмови про жінок і спорт спричинені радше комерціалізацією футболу. Це як червона ганчірка між чоловіками і жінками».

А тим часом, за статистикою, уже чверть усіх футбольних вболівальників на стадіонах – жінки. Більшість з них не переймаються таким зневажливим ставленням до себе: «Нехай грають, як хочуть. Ми їх усе одно любимо! Звісно, можна злитися: що за паскудна гра. Однак я ще жодного матчу не залишила до його закінчення, жодного!» (хн)