Конституційний суд мусить ухвалити рішення, що є остаточним та оскарженню не підлягає. Заборонити партію в Німеччині вкрай складно. Жоден міністр, жодна політична сила не може просто так ліквідувати якусь партію. Це під силу тільки Конституційному суду - найвищій юридичній інстанції, вартовому Основного закону. Тож у такій справі важливо показати, що партія ставить під загрозу основи вільного демократичного ладу або навіть існування Федеративної республіки Німеччина. Як доказ може бути наведено два трагічних інциденти.

Гайденау та Треґліц, два містечка у східній Німеччині, що зажили дурної слави. У Гайденау агресивно налаштовані праворадикали під час демонстрації закидали коктейлями Молотова притулок для біженців. У Треґліці підпалили багатоповерхівку, де жили шукачі притулку. Тим, хто свого часу підтримав передачу цієї будівлі біженцям, надсилали смертельні погрози. Зрештою, мерові міста через небезпеку, що загрожувала йому та його родині, довелося подати у відставку.

Ці драматичні події Конституційний суд Німеччини тепер може використати як докази того, наскільки небезпечна Націонал-демократична партія Німеччини. У березні 2016 року конституційний суд планує розглянути справу про заборону праворадикальної партії. Отже, заборона НДПН нарешті реалістична.

Суперечливі докази

Серед політиків демократичного спрямування давно точаться дискусії щодо імовірної заборони партії. Понад десять років тому, 2003, провалилася перша спроба заборони. Конституційний суд відхилив докази, коли заслухав свідчення представників керівництва НПДН. З'ясувалося, що це були завербовані спеціально для зібрання доказів на користь заборони інформанти. Основний закон Німеччини таких методів не дозволяє. Захист від свавільної заборони партій спрацював і для НДПН.

Тепер перешкод немає. Завербовані інформанти більше не фігурують у справі. Питання в тому, чи вистачить нинішніх доказів, аби підтвердити, що НДПН порушує конституцію та загрожує основам демократичного устрою?

Берлінський дослідник екстремізму Гайо Функе давно спостерігає за цією справою. Він вважає, що нові аргументи на користь заборони додаються щотижня: "НДПН є одними з найактивніших ініціаторів антимігрантських та ксенофобських виступів і демонстрацій," - каже він. Будь-який напад на притулок для біженців, сліди якого ведуть до НДПН, є потенційним доказом для Конституційного суду, вважає експерт. Безлади на кшталт того, що сталися в Треґліці, веде далі Функе, є "чудовою ілюстрацією того, наскільки небезпечні ці неонацистські партії". Відтак, заборона є цілком реалістичною, підсумовує політолог.

Заборона зупинить екстремізм?

Та чи може заборона партії вивітрити з голови її симпатиків правоекстремістське мислення? Це ключове питання у дискусії щодо заборони. У багатьох партіях є скептики, які побоюються, що заборона може зіграти на руку праворадикалам. Тисячі прибічників НДПН у випадку заборони можуть піти у підпілля в складі праворадикальних терористичних угрупувань, кажуть скептики. А дехто додає: навіть екстремістські погляди у демократичному суспільстві є виразом свободи переконань. Політолог Функе додає: "Свобода переконань закінчується там, де є загроза фундаментальним правам або вже відбувається їх руйнування ".

Зрозуміло одне: праворадикали після заборони правоекстремістської сили автоматично не зникнуть. Глибоко вкорінену в головах частини суспільства ідеологію не можна просто обмежити, пояснює Функе. Однак заборона змусила би прибічників праворадикалів або тих, хто їм симпатизує, усвідомити: те, що вони роблять, протизаконно. А поліцейські та місцеві чиновники, які не знають, як поводитись із праворадикалами, отримали би в разі заборони законодавчу підтримку. "Заборона захищає від насильства з боку неонацистів," - говорить Функе. - "Тих, хто коїть насильство у тіні Pegida та AfD, буде також обмежено". Адже у своїх роликах, зокрема, Pegida використовує "фашистську пропаганду" НПДН.

Заборона партій: уперше в Європі

Діяльність праворадикальних партій обговорюється не лише в Німеччині. Перемога Національного фронту на місцевих виборах у Франції засвідчила, наскільки привабливими виборцям видаються позиції праворадикалів в умовах напливу біженців. Заборона, втім, у Франції видається нереалістичною. Навіть у країнах з тривалою демократичною традицією, як-от Великобританія або США, заборону партій не передбачено конституцією. Адже це вважається обмеженням свободи переконань. В Німеччині навпаки: враховуючи наслідки націонал-соціалізму, основний закон намагається запобігти розпалюванню міжнаціональної ворожнечі. "Й особливо у критичних для суспільства ситуаціях - таких, яка саме склалася у Німеччині," - додає Гайо Функе.

Немарний процес

Процес проти НДПН розпочався 8 листопада. Міністри внутрішніх справ федеральних земель Саксонія-Ангальт та Мекленбург-Передня Померанія Гольґер Шталькнехт та Лоренц Каффіер привітали цей крок. Незалежно від результатів справи вони вважають процес "Перемогою правової держави". Якщо навіть до заборони не дійде, рішення суду найвищої інстанції вкаже, як надалі бути з такими партіями в Німеччині. Це відкриє шлях до нових дискусій і розробки стратегічних концепцій.