"Дівчина з перловою сережкою" - один з найвідоміших шедеврів нідерландського художника Яна Вермеєра. Картина була виконана приблизно у 1665 році. Кого художник зобразив, невідомо, але головна загадка не у цьому. Сережка надто велика. Натуральні перлини такими не бувають, а штучні тоді не вирощували. Може, це перламутр? До того ж, зовсім незрозуміло, як сережка тримається на вусі.

Ще один Вермеєр і ще одна загадка. Від кого "Дівчина, яка читає лист біля відчиненого вікна", отримала послання? Від мами? Від коханого? І яку роль відіграє очевидно зайва важка завіса, що займає майже третину площі полотна? Рентгеноскопія показала: завіса з'явилась пізніше, щоб приховати зображеного за спиною дівчини Купідона - оголеного посланця кохання. Отже, лист таки від коханого...

Яких тільки таємних символів не знаходили у монументальній фресці Леонардо да Вінчі, що зображує останню трапезу Ісуса з апостолами! Знайшли, наприклад, зашифроване пророцтво - "код да Вінчі" - про кінець світу у 4006 році. А чому праворуч від Ісуса жінка?! Ніби ж апостол Іван Богослов - але ж придивіться до його (її?) обличчя, до білої шкіри. Дехто навіть груди бачить під одягом...

Відразу, як картина Крамського "Невідома" з'явилась на виставці передвижників у березні 1883 року, художника почали розпитувати: хто ця прекрасна незнайомка? Але він так і не назвав її ім'я. Одна з гіпотез - це княжна Катерина Долгорукова, морганатична дружина імператора Олександра ІІ. Інша версія: це колишня курська селянка, котра вийшла заміж за дворянина Бестужева.

Загадкова посмішка Мони Лізи легендарна. Однак це не єдина таємниця відомої картини. Можливо, Леонардо да Вінчі зобразив на ній ... вагітну Джоконду. Подивіться, як схрещені її руки, що ніби прикривають округлий животик. Пошуки в архівах засвідчили, що дружина торговця шовком Ліза дель Джокондо справді була вагітною, коли Леонардо писав її портрет. Може, саме тому вона посміхається?

Доволі дивна композиція, чи не так? Чий портрет пише у 1656 році іспанський художник Веласкес, котрий зобразив на картині сам себе? Хто йому позує? Не інфанта ж, повернена до нього спиною? Чи може король Філіпп з дружиною, чиє відображення ми бачимо у дзеркалі позаду, на яких усі, також і художник, власне, і дивляться? Все догори дригом і загадково: хто суб'єкт, хто об'єкт?

Цей незвичайний портрет австрійський художник Йоганнес Ґуммп написав у 1646 році, коли йому було 20 років. Скільки тут його зображень? Два? Три? Сам Ґуммп назвав картину просто: "Автопортрет". Однак як її тільки не називають: "Подвійний портрет", "Потрійний портрет". Може, оптимальна назва: "Автопортрет з дзеркалом і мольбертом"?

У 1903 році, коли був написаний "Старий гітарист", картини 22-річного Пікассо купляли погано, він жебрачив. Якщо уважно придивитись на схилену голову гітариста, то між вухом та шиєю можна побачити обличчя жінки. Під шаром фарби - інша картина: мати, яка годує дитину, та корова з телятком. Пікассо з економії писав нові картини на старих творах. Чи не втратив від цього світ ще один його шедевр?

Навіть неозброєним оком видно, що "Червоний квадрат" українського художника Казимира Малевича не квадратний. Але коли взнаєш, що альтернативна назва картини, що написана на звороті - "Жінка у двох вимірах", то загадка стає ще більш складною. Хоча те, що Малевич намалював картину у 1915 році, може стати в нагоді у пошуку відповіді?

А це твір сучасного німецького художника Ґергарда Ріхтера (Gerhard Richter) - портрет його доньки Бабетти, яку в родині називають Бетті. Чи це антипортрет? Адже обличчя Бетті ми не бачимо, вона повернулась саме тому, що не хоче, щоб ми його побачили. У музеї люди довго стоять перед цією картиною - чекають, коли ж Бетті повертатиметься.

Анонім заплатив понад 450 мільйонів доларів на аукціоні Christie's за картину Леонардо да Вінчі "Сальватор Мунді" ("Спаситель світу") - єдину, що перебуває в приватній власності. Вона написана приблизно в 1500 році та належить нині до менш ніж 20 уцілілих картин да Вінчі. 1958 року ця робота вже змінювала власника - тоді за неї заплатили лише 60 доларів, адже вважали, що це не оригінал.

До продажу "Сальватора Мунді" да Вінчі рекорд за ціною тримала картина Пабло Пікассо "Алжирські жінки". 2015 року ця робота іспанського художника змінила свого власника за понад 179 мільйонів доларів - також на аукціоні Christie's. Таким чином, Пікассо аж п'ять разів потрапив до топ-10 картин із найвищими аукціонними цінами.

Картина "Оголена, яка лежить" ("Nu couché", або "Red Nude") італійського художника та скульптора Амедео Модільяні спричинила скандал 1917 року. А вже у листопаді 2015-го на аукціоні Christie's її продали за 170,4 мільйона доларів китайському бізнесмену Лью Їчиану.

Триптих британського художника Френсиса Бекона "Три начерки до портрету Люсьєна Фрейда" пішов з молотка у 2013 році за 142,4 мільйона доларів. За словами німецького аукціоніста у третьому поколінні Карла Арнольда, останнім часом особливо зросли ціни на роботи, створені всесвітньо відомими художниками.

119,9 мільйона доларів 2012 року дали на аукціоні за картину "Крик" пензля норвезького художника Едварда Мунка. Твори мистецтва, особливо роботи відомих художників, уже давно є одним з популярних способів надійного вкладення капіталу, адже ціни на них постійно зростають, пояснює Карл Арнольд, власник аукціону Arnold у Франкфурті-на-Майні.

Картина Пабло Пікассо "Молода дівчина з корзиною квітів" потрапила в топ-10 найдорожче проданих картин світу. На аукціоні Christie's у Нью-Йорку в травні 2018 року вона пішла з молотка за 115 мільйонів доларів. Продаж приватної колекції американського мільярдера Девіда Рокефеллера побив попередній рекорд і приніс загалом 648,4 мільйона доларів.

Картину Клода Моне (1840-1926) "Копиці сіна", на якій сіно переливається кольорами у світлі сонця, що заходить, продали на аукціоні Sotheby's за 110 мільйонів доларів США. Це рекордна сума за роботу французького імпресіоніста.

Картину "Оголена, зелене листя і бюст" Пабло Пікассо написав 1932 року, причому створив її всього за один день. У 2010 році за 106,5 мільйона доларів пішло з молотка це полотно, на якому зображена кохана іспанського художника.

Робота швейцарського скульптора Альберто Джакометті так само побила рекорд на аукціоні Christie's в Нью-Йорку. Відома робота "Чоловік, який вказує" була продана за 141,3 мільйона доларів. Якщо скульптури і картини розмістити в одному рейтингу, то Джакометті опинився би на четвертому місці.

За 104,3 мільйона доларів 2010 року на аукціоні продали скульптуру швейцарця Альберто Джакометті "Чоловік, який крокує I". На той час це була рекордна для творів мистецтва сума. Як зауважує німецький аукціоніст Карл Арнольд, ціни на твори мистецтва диктує ринок, і попит породжує пропозицію.

Помаранчева версія "Надувного цуценяти", створена американцем Джеффом Кунсом, - станом на сьогодні найдорожча з робіт митців, які живуть і працюють нині. Вона входить у знамениту серію створених Кунсом гігантських сталевих скульптур, що імітують іграшки з продовгуватих надувних кульок. У листопаді 2013 року "Надувне цуценя" пішло з молотка за 58,4 мільйона доларів.

Поки за рекордною ціною не продали "Надувного цуценятка" Джеффа Кунса, найдорожчим з нині діючих художників вважався німець Ґергард Рихтер. Так, його полотно "Соборна площа, Мілан" продали за 37 мільйонів доларів. Сам Рихтер вважає такі захмарні ціни абсурдними. На його думку, взаємозв'язку між значимістю і вартістю творів мистецтва нині не існує.

Британець Деміен Херст - найбагатший із нині діючих митців. Щоправда, він рекордсмен не лише за гонорарами, але й за скандалами, викликаними його творчістю. Центральні теми його робіт - життя, смерть, споживання. На фото - заспиртована Херстом акула. А найвідоміше його дітище - арт-об'єкт "Заради любові до Бога": платиновий муляж черепа, інкрустований діамантами. Їх у цій роботі аж 8 тисяч 601.

Знамените полотно французького постімпресіоніста Поля Сезанна "Гравці в карти", продали нібито за 259 мільйонів доларів. Щоправда, офіційно дискретну угоду купівлі-продажу не підтвердили. Інакше - ця сума вибилась би в рекордсмени.

Чи не найдорожчий лот приватних торгів - картина австрійця Густава Клімта "Портрет Аделі Блох-Бауер I", відома також як "Золота Адель". Її продали за 135 мільйонів доларів, і на відміну від "Гри в карти" Сезанна - угода підтверджена. Ще більше дали за полотно голландця Віллема де Кунінга "Жінка III" (137,5 мільйона доларів) і картину американця Джексона Поллока "Номер 5" (140 мільйонів доларів).

Пабло Альбаренга (Уругвай). Цю серію, яку автор назвав "Насіння спротиву", становлять знімки, на яких показані захисники природи Південної Америки й та природа, яку вони захищають. На цій світлині - Нанту з Еквадору та тропічний ліс. Категорія "Креатив". Перше місце. Альбаренга визнаний також фотографом року та отримав 25 тисяч доларів призових.

Марія Кокунова (Росія). Близько чотирьох років провела Марія зі своєю родиною фактично в ізоляції від зовнішнього світу - у сільському будинку. Однак, за її словами, "замість комфортного існування і насолоди материнством вона стикнулась зі зростанням тривоги, страхом смерті та іншими "внутрішніми демонами". Про це вона розповідає в серії "Печера". Категорія "Відкриття". Перше місце.

Сандра Хербер (Канада). Ця серія фотографій демонструє тимчасові будиночки, зведені любителями зимової рибалки на озері Вінніпег. Найохочіше тут ловлять судака, щуку та озерного осетра. Категорія "Архітектура". Перше місце.

Дідьє Бізе (Франція). Це не справжні діти, а силіконові ляльки, вироблені з максимальним реалізмом і в натуральний розмір. Кажуть, що вони допомагають підготуватися до материнства. Категорія "Документальна фотографія". Друге місце.

Алессандро Гандольфі (Італія). Фоторгаф обрав дуже незвичну тему, розповівши про те, як наука та науковці намагаються подолати тлінність людського життя. Серед багатьох об'єктів - і цей японський робот-гуманоїд. Категорія "Натюрморт". Перше місце.

Робін Гінш (Німеччина). Німецький фотограф назвав свою серію Wahala - "Біда". Вона демонструє, до яких страшних наслідків для природи та людини призводить видобуток нафти й газу вздовж ріки Нігер в Африці. У категорії "Довкілля", новій у конкурсі, ця серія посіла перше місце.

Саша Маслов (Україна). Фотограф, який народився і виріс у Харкові, останніми роками живе переважно в Нью-Йорку й часто публікується в американських журналах. Його спеціалізація - портрет. Серія, яку відзначило журі Sony Photography World Awards, розповідає про співробітниць української залізниці. Категорія "Портрет". Третє місце.

Анхель Лопес Сото (Іспанія). Реслінг - спортивне борцівське шоу. У Сенегалі реслінг навіть більш популярний за футбол. Серія присвячена борцям та їхнім тренуванням у Дакарі. Категорія "Спорт". Перше місце.

Брент Стіртон (Південна Африка). Він назвав свою серію "Панголіни в небезпеці". Цих ссавців залишилося у світі зовсім небагато. На них полюють браконьєри - заради м'яса та лушпиння, якому приписують лікарські властивості. Категорія "Світ природи і дикі тварини". Перше місце.

Хашем Шакері (Іран). Так ці 12-річні дівчата проводять вихідні. Невесело. Їхні родини вимушені були залишити Тегеран через те, що жити в ньому стало надто дорого, і перебратись до спального району міста-супутника за 30 кілометрів від столиці Ірану. Категорія "Відкриття". Друге місце.

Флоріан Руїз (Франція). Його мотив - отруєна пустеля на місці, де колись було озеро Лобнор. Висохле озеро використовували в Китаї як полігон для випробувань атомної зброї. Категорія "Пейзаж". Друге місце.

Ронні Бенерт (Німеччина). Німецький фотограф знімав храми в Японії, і ця серія називається "Торії". Ці ритуальні ворота без стулок перед входом в святилища - межа між світським і божественним просторами. Категорія "Пейзаж". Перше місце.

Чунь Мінь Ко (Китай, Гонконг). Цикл портретів учасників протестів проти спроб центральної влади в Пекіні остаточно прибрати до рук Гонконг. Фотограф назвав серію "Рани Гонконгу". Категорія "Документальна фотографія". Перше місце.