1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

В Україні хочуть унормувати медіасферу

20 січня 2020 р.

В Україні хочуть унормувати медіасферу. Депутати з фракції "Слуга народу" розробили для цього відповідний законопроєкт. Дехто розгледів у ньому загрозу запровадження інтернет-цензури.

Законопроєкт "Про медіа" від "Слуги народу": більше шкоди, ніж користі?
Фото: picture-alliance/dpa/empics/D. Lipinski

Провладна фракція "Слуга народу" взялась за реформування українського медіапростору. Усю медіасферу хочуть регулювати одним документом. Досі для цього використовують цілу низку профільних законів. Замінити їх хочуть законом "Про медіа". Відповідний законопроєкт обсягом у понад 170 сторінок розробила група депутатів від "Слуги народу", серед яких і Олександр Ткаченко, колишній гендиректор телеканалу 1+1.

Медіаюристи загалом вітають ініціативу парламенту, адже за їхніми словами, українське законодавство, яке регулює медіасферу застаріле, оскільки оновлювалося ще на початку 2000-х років. В ньому не враховуються останні тенденції, а саме стрімкий розвиток цифрових медіа. Водночас можна почути й чимало критичних зауважень.

"Це спроба осучаснити, впорядкувати медійне законодавство. Зараз у нас регулюється виключно класичне телебачення та радіо. Решта поза регуляцією", - зауважує головний експерт з медійного права Центру демократії та верховенства права CEDOS Ігор Розкладай. Він також є членом неформальної робочої групи, яка допомагала депутатам писати законопроєкт "Про медіа".

Блогери під пильною увагою

Вартим уваги є те, що в законопроекті від "Слуги народу" передбачається запровадження реєстрації не лише українських, але й іноземних ЗМІ, які транслюють свій продукт на території України. Передусім ідеться про такі стрімінгові платформи, як Netflix, Megogo, OLL.tv. Як онлайнмедіа розглядаються соціальні мережі та блогери.

"Не ставилася мета зарегулювати блог про ліплення глини, гімнастику чи вишивку хрестиком. Туди держава не має лізти. Ми маємо лізти , де є ризики, які становлять загрозу для населення, дітей, в той контент, де потрібне втручання держави", - пояснює Розкладай. І хоча блогерів ніхто не примушуватиме реєструватись, їм приділятиметься особлива увага.  "Якщо блогер поширює мову ворожнечі, держава має втрутитися і втрутитися незалежно від того, чи він зареєструвався чи ні", - каже Розкладай.

Автори законопроєкту від "Слуги народу" пропонують, аби за дотримання законодавства у медіасфері стежила Національна комісія з питань телебачення та радіомовлення. Вона, зокрема, накладатиме штрафи в разі порушень або звертатиметься до суду задля блокування сайтів-порушників. При чому блокувати такі сайти зобов'язані будуть  провайдери.

Ризики цензури 

Інтернет асоціація України (ІнАУ) вже розкритикувала такі пропозиції депутатів з провладної фракції. Технічно таке блокування провайдером не може бути виконане, адже коректне обмеження доступу до вебсайту можливе лише на рівні власника сайту або хостингу, наголосили в Асоціації. В ІнАУ критикують також те, що провайдерів хочуть зобов'язати вести облік користувачів медіасервісів й звітувати про цю інформацію Нацраді. В Інтернет асоціації України не погоджуються і з тим, що провайдерів телекомунікацій, які лише надають послуги доступу до інтернету, хочуть прирівняти до  засобів масової інформації.

Критика пролунала і з боку Інституту масової інформації (ІМІ). Юрист ІМІ Алі Сафаров звертає увагу на те, що й зараз є можливість блокування сайтів, але у рамках цивільно-правового процесуального законодавства. Можна подати позов на спростування неправдивої інформації та клопотання до суду про те, щоб в якості запобіжного заходу припинити розповсюдження цієї інформації. Це обмеження передбачено як українським, так і міжнародним законодавством. Однак українські депутати хочуть більшого, констатує Сафаров.

Розпливчастість понять

Юрист також вказує на розпливчастість деяких понять у законопроєкті. Так, у документі передбачена відповідальність, зокрема, за "пропаганду органів держави-агресора, її посадових осіб", тощо. Але поняття "пропаганда" в термінології не визначено і чим саме вона відрізняється від інших видів інформації. "Можливо цей закон буде застосовуватися вибірково проти деяких ЗМІ й журналістів і тільки в тих випадках, коли це вигідно тому, хто застосовує. Це створює найгірший варіант цензури, коли ніби все законно, але насправді незаконно", - сказав DW Алі Сафаров.

Відкритим, за словами юриста, залишається питання офіційної реєстрації, зокрема онлайнмедіа. Наприклад, якщо таке медіа не зареєструвалося в офіційному реєстрі, то чи може Нацрада у разі порушення цим медіа українського законодавства накладати на нього санкції. Він припускає, що ті, хто законослухняно реєструються, будуть під пильним наглядом регулятора, а всі інші лишатимуться безкарними. На думку Сафарова, ця норма потребує суттєвого доопрацювання.

Альтернативний законопроєкт

У фракції "Європейська солідарність"(ЄС) уже заявили, що не голосуватимуть за законопроєкт "Про медіа" від "Слуг народу", якщо документ залишиться в тому вигляді, в якому він є зараз. Член фракції "Європейської солідарності" Микола Княжицький, який входить до комітету з питань гуманітарної політики та інформації, вважає, що документ запроваджує державну цензуру в Україні. "В цьому законопроєкті влади робиться все, аби контролювати внутрішній інформаційний простір", - сказав Княжицький у розмові з DW.

Тим часом "Європейська солідарність" розробила й зареєструвала у Верховній Раді альтернативний законопроєкт, який, за словами юристів, за невеликими винятками майже ідентичний до законопроєкту "Про медіа" "Слуг народу". Очікується, що обидва законопроекти будуть виставлені на голосування в лютому. Зараз документи розглядає профільний комітет.

Пропустити розділ Більше за темою
Пропустити розділ Топтема

Топтема

Пропустити розділ Більше публікацій DW

Більше публікацій DW