До Чорнобильської атомної електростаніції знову прикута увага всіього світу. 29 листопада 2016 року завершилося насування арки Нового безпечного конфайнменту на зруйнований четвертий енергоблок. Таким чином завершується безпрецедентний за своїми масштабами будівельний проект, який має на наступні сто років вирішити проблему радіоактивної безпеки навколо зруйнованого 1986 року реактора. 

Закрити станцію без донорів

Натомість у тіні залишається інше колосальне завдання, з яким Україна опинилася сам на сам. Зняття станції з експлуатації - складний і затратний процес. Його загальна вартість оцінюється у чотири мільярди доларів. Утім, через недостатнє фінансування процес затягується. "Ми отримали торік з державного бюджету понад 700 мільйонів гривень. Щороку нам дають приблизно 60 відсотків коштів, які ми просимо для того, аби згідно з графіком проводити роботи зі зняття з експлуатації", - повідомив Deutsche Welle керівник служби стратегічного планування Віктор Кучинський. Він є одним з найдосвідченіших фахівців ЧАЕС, які керують процесом зняття станції з експлуатації. В умовах хронічного браку коштів вдається виконувати графік на більш ніж 80 відсотків, і повністю забезпечувати безпеку для населення, запевняє Кучинський.

Останній третій енергоблок перестав виробляти електроенергію ще у грудні 2000 року. Минуло понад 15 років, перш ніж фахівці ЧАЕС завершили вилучення відпрацьованого ядерного палива з блоків. 

Наступний етап - консервація

Тепер станція нарешті перейшла до основної стадії у знятті з експлуатації. Із завершенням вилучення палива енергоблоки втратять статус ядерних установок і будуть визнані об'єктами, призначеними для поводження з радіоактивними відходами. "Торік ми отримали від державних регуляторних органів дозвіл на початок основного етапу зняття з експлуатації. Він називається "етап остаточного закриття і консервації", - розповідає фахівець ЧАЕС. Головне завдання цього етапу - надійно законсервувати перший, другий та третій реактори з найбільш забрудненим обладнанням. Цей етап, однак, затягнеться на більш ніж десять років. На це є низка причин, і брак коштів - лише одна з них.

Є ще чимало технічних проблем. Одна з них є характерною саме для реакторів типу РБМК: це поводження з графітовою кладкою активної зони реактора. Вчені досі не знайшли спосіб безпечного вилучення графіту з реактора. "Ми сподіваємося, що до 2045 року, коли планується почати демонтаж реакторів, буде знайдено технологію поводження з графітом", - пояснив DW заступник генерального директора ЧАЕС Валерій Сейда. Віктор Кучинський додає, що ще однією ключовою проблемою, яка значно впливає на тривалість процесу зняття з експлуатації, є відсутність необхідної інфраструктури, зокрема, безпечних тимчасових і постійних сховищ для ядерного палива та радіоактивних відходів.

Нове сховище збудують до кінця року

Відпрацьоване паливо з реакторів ЧАЕС було відвантажене на збудоване ще за радянських часів сховище "мокрого типу". Тут зберігається декілька десятків тисяч тепловидільних збірок. "Вода, в якій зберігаються паливні збірки, є уповільнювачем нейтронів. Збірки перебувають на безпечній відстані одна від одної. Але у випадку, приміром, землетрусу, можуть бути проблеми. Тому в усьому світі переходять на "сухе" зберігання відпрацьованого палива", - пояснив Валерій Сейда.

Нове "сухе" сховище поблизу станції мало бути готове 2004 року. Однак контракт з французькою компанією-підрядником було розірвано через невиконання умов, та невідповідність вимогам безпеки запропонованої технології. Добудовувати об’єкт доручено американській компанії Holtek. Левову частку витрат на будівництво фінансують міжнародні донори. Роботи раніше обіцяли завершити 2015 року. Однак нещодавно дату введення в експлуатацію вже знову перенесли - на кінець 2016 року. За оптимістичним сценарієм, все паливо з "мокрого" на більш надійне "сухе" сховище буде перевезено не раніше, ніж за 10 років.

Процес на десятиліття

Завершувати процес зняття станції з експлуатації будуть вже наступні покоління фахівців. Згідно з графіком, це має статися 2064 року. До того моменту реактори стоятимуть у законсервованому вигляді, поки не знизиться їхня радіоактивність. Отже, станцію закриватимуть утричі довше, ніж вона була в експлуатації. Віктор Кучинський вказує на те, що чим довше затягувати цей процес, тим більшими будуть витрати.

На станції сьогодні працює більше двох тисяч людей. Це втричі менше, ніж двадцять років тому. Але й немало як для станції, яка вже більше 15 років не виробляє електроенергію. Різке скорочення персоналу найближчими роками не очікується - роботи попереду ще дуже багато. За 10-12 років, коли, як очікується, станцію буде переведено у режим тривалої консервації, треба буде розпочати паралельно інші роботи. А саме: розбудову різного роду безпечних сховищ, в яких згодом розмістять використане обладнання станції. Але всі ці роботи можна буде реалізувати лише за однієї умови: якщо за період консервації вдасться акумулювати достатні кошти на затратний процес демонтажу блоків.