Стенфордський університет вважається одним з найкращих і найбагатших у світі, він розташований у Силіконовій долині у Каліфорнії, тому не дивно, що фізик Томас Таубнер з захопленням розповідає про свої два роки за стипендією у США. «В університеті проводили дослідження на високому рівні, але водночас йшли назустріч особистим бажанням людей», - згадує німецький учений.

Вже більше трьох років він займається науковою роботою в Рейнсько-Вестфальській технічній вищій школі, досліджуючи питання, пов'язані з мікроскопією та нанооптикою. Таубнер є одним з тих молодих німецьких науковців, яких спонукала повернутися додому спеціальна програма землі Північний Рейн-Вестфалія. З 2007 року земельне міністерство науки намагається приваблювати додому німецьких учених, які працюють за кордоном. Їм пропонують до 1,25 мільйона євро, щоб набрати команду і проводити дослідження упродовж п'яти років. Станом на сьогодні за програмою землі Північний Рейн-Вестфалія до німецьких університетів повернулися десять провідних науковців.

Переваги для німецьких науковців

Для своєї роботи над новими методами мікроскопії, коли за допомогою інфрачервоних променів видно окремі молекули, фізик обрав Ахенську Рейнсько-Вестфальську технічнічну вищу школу. Університет скооперувався з інститутом Фраунгофера з лазерної техніки, що спеціалізується на прикладних дослідженнях. Там Таубнер зміг організувати ще одну команду науковців, яка тісно співпрацює з його групою. Такий зв'язок  базових наукових досліджень та розвитку технології продукту фізик вважає ідеальним. Саме це стало вирішальною причиною, чому він знову вирішив займатися наукою в Німеччині.

Щоправда, створення обох робочих груп стало для німецького вченого справжнім викликом. Йому вперше самостійно довелося займатися багатьма організаційними питаннями. Від дизайну лабораторії та оплати рахунків до лекцій – була ціла низка завдань, до яких його не готували ані під час навчання, ані під час аспірантури. Формування обох робочих груп, до речі, досі не завершено, хоча минуло вже більше трьох з половиною років. До команди належать в університеті вісім студентів і докторантів, але деякі вакансії все ще залишаються відкритими.

Але, попри всі ці складнощі, попри те, що йому часто доводиться залишатися на роботі до ночі, Томас Таубнер називає програму з повернення німецьких науковців великим шансом. «Я можу це іншим ученим тільки рекомендувати». Те, що на нього іноді находить сум, коли він згадує про тепле каліфорнійське сонце, пальми та американських колег, серед яких були навіть нобелівські лауреати, то вже зовсім інша справа.

Автор: Хельга Гансен / Наталя Неділько
Редактор: Володимир Медяний