У Києві, відповідно до Реєстру пам'яток та історії та культури,що склали волонтери, у занедбаному стані перебуває більше двохсот історичних будинків. Попри те, що вони є пам’ятками архітектури, нові власники навмисно доводять їх до руйнувань, аби заволодіти дорогою землею під цими будинками. За останні двадцять років Київ безповоротно втратив сто пам'яток архітектури.

Цю будівлю на Хрещатику було побудовано у 1874 році як готель"Кане". Після Другої світової війни у будинку відкрили Центральний гастроном , який проіснував до 2004 року. Потім землю купило ТОВ "АБ Інвестиції та розвиток" для зведення 10-поверхового торговельного комплексу. Від власника вимагали зберегти фасад. Але тепер внаслідок пожежі будівля вигоріла.

Особняк з XIX століття на Великій Житомирській, 28, де мешкав вчений-мікробіолог Данило Заболотний. Зараз і він у занедбаному стані.

"Будинок зі зміями" на Великій Житомирській, 32, архітектора Ледоховського. Один із найкрасивіших будинків у Києві, він був збудований на початку 20-го століття. Зараз пам'ятка перебуває в приватних руках і... аварійному стані. Активісти вважають, що власник навмисне домагається руйнування будинку, тому подали до суду, аби скасувати право власності. Перше засідання заплановане на серпень.

Будинок на Грушевського, 4б, є прикладом первинної забудови вулиці. На початку 2000-х років фірма "Грааль" виграла конкурс на реконструкцію Європейської площі і почала скуповувати квартири у прилеглих будинках. Згодом фірма отримала дозвіл на знесення цієї будівлі. Та між тим у ньому заснували сквот. Тут працює кілька молодіжних організацій. Вони не збираються віддавати її під знесення.

Будинок купця Новікова на Подолі - еклектична споруда в стилі "київського ренесансу", споруджена у 1893 році. Перебуває у власності АТЗТ "Консул". Власника зобов'язали провести реконструкцію, але він збанкрутів. Будинок стоїть у занедбаному стані. Київська міська прокуратура минулого року звернулася до Господарського суду міста з позовом щодо повернення будинку у власність територіальної громади.

Ця садиба на Волоській, 5/14, пов’язана з історією Києво-Братського монастиря. Належала представнику відомої родини підприємців, домовласників Дегтярьових. Зараз будинок руйнується. Ним володіє ТОВ ВКП "Поділ-бізнес". Воно зареєстроване саме в цьому закинутому будинку, тож знайти його представників не можуть навіть правоохоронці, хоча на фасаді висить банер "Продається" з номером телефону.

Мета проекту - передати лвів'янам досвід, а вже далі вони самі мають піклуватись про історичні будівлі свого міста. Це був спільний проект Німецького товариства міжнародного співробітництва (GIZ) та Львівської міськради. Його учасники вважають, що свою місію виконали.

Трохи статистики: за час реалізації проекту вдалось відновити 850 дерев’яних вікон, 150 вхідних брам, 80 балконів, 4 сходові клітки, 14 внутрішніх дворів. Майже півтисячі ремісників пройшли курси підвищення кваліфікації. На всі ці програми Німеччина виділила майже вісім мільйонів євро. На фото: брама на вулиці Лепкого до та після реставрації.

Коли 2009-го року німецькі майстри оглянули львівське середмістя, їм кинувся в очі жахливий стан багатьох львівських будівель. Більшість з них уже впродовж десятиліть не бачила ремонту. Приклад - ось ця сходова клітка в будинку на вулиці Театральній 12 (фото).

Без сумніву, тепер до такої будівлі на вулиці Театральній у Львові приємно заходити.

Розпочали ж свою роботу рестовратори з вікон та вхідних дверей у старій частині Львова. За даними експертів GIZ, 44 відсотки всіх історичних вікон у Льовів є в поганому стані. Відновлювальні ж роботи раніше проводилися із серйозними помилками, кажуть експерти. Так, третина всіх вікон у старих кварталах нині є пластиковими, що абсолютно суперечить історичному виду будівлі.

Ще одним болючим місцем львівської архітектури виявились брами. Більшість з них є сильно зношеною й підлягає капітальному ремонту. До програми з реставрації вікон і брам залучили й мешканців будинків. Вони мали сплачувати 30 відсотків коштів, решту грошей надавало GIZ. Ця програма користувалась великою популярністю серед городян. Щороку від львів’ян надходило до 300-400 заяв.

До фінансування реставрації балконів, чимало з яких теж перебували у катастрофічному стані, також залучали мешканців. Половину від загальної суми платило GIZ, половину - місто. Мешканці вносили 500 гривень з квартири. Такий формат співфінансування запровадили для розподілу відповідальності і ефективнішої співпраці між міською владою та городянами.

Балкон на вулиці Дорошенка 6 у Львові після реставрації. На такому балконі можна й каву випити й перехожим на голову тепер нічого не обвалиться.

Облаштовувати внутрішні дворики у рамках українсько-німецької програми в Львові розпочали з 2012-го року. В тісному історичному центрі часто бракує вільного простору, ігрових майданчиків і спокійних місць просто неба. А те, що є, часто перебуває в жалюгідному стані. На фото: Так виглядав внутрішній дворик на вулиці Кониського до реставраційних робіт.

А таким дворик на Кониського постав після того, як за нього взялися реставратори: тут затишно і є, де відпочити. Щороку в грудні GIZ оголошував конкурс на відновлення внутрішніх дворів, переможцями якого ставали 3-4 будинки в історичному центрі. 90 відсотків вартості всіх робіт брав на себе GIZ. 10 відсотків - мешканці, але не більше, ніж 1000 гривень з квартири.

У двориках замінювали неякісні покриття, вимощували доріжки та тераси бруківкою або спеціальними бетонними плитами, висаджували рослини. У дворику на вулиці Гайовій, коли ставили клумби, мешканці не вірили, що в тіні зможе щось вирости. Тепер тут справжня зона відпочинку з трьома клумбам. Важливо для кожного окремого дворика підібрати "свої" рослини - кажуть в GIZ.

Навчання майстрів - у Львівській міськраді вважають найціннішим досвідом в українсько-німецькому проекті. На тренінгах йшлося про підбір правильної технології та матеріалів, про правильне ведення документації та складання кошторису, а також про те, як поводитись із автентичними елементами. Ті, хто навчався в німецьких майстрів під час проекту, заснували близько 20 нових реставраційних фірм.

Після того, як німецькі майстри й архітектори поїдуть, частину програм, започаткованих ними у Львові, на жаль, закриють. Як пояснюють у міськраді, через відсутність грошей. Залишать хіба реставрацію балконів і, можливо, двориків. А тим часом у GIZ кажуть, що планують повернутися до Львова, тільки вже з новим проектом. Цього разу він стосуватиметься розвитку міста.