Гамбурзький інститут Statista підрахував, що у вільний час танцями займаються понад 3 з половиною мільйони німців. Згідно ж зі статистикою Всезагального союзу німецьких вчителів танців, попит на танцювальні курси росте неабиякими темпами: щороку танцюристів-аматорів по всій країні стає на 10 відсотків більше, а кількість танцювальних шкіл в Німеччині вже перевалила за 800.

Бразильський танець форро – один з танцювальних хітів Німеччини. Марі Мік (Marie Mick), 20-річна студентка факультету психології Кельнського університету, називає його «танцем радості». Ось уже п’ять років, як вона відвідує курси форро в Кельні. А почалося усе з того, що мама Марі першою почала відвідувати заняття і поступово захоплення ритмами форро перетворилось на сімейне хобі.

За словами кельнської студентки, ту доброзичливість та особливу енергетику, яку випромінюють відвідувачі курсів, можна відчути з перших хвилин. Бразилійка Марія де Байа (Maria de Bahia), акторка та професійна викладачка танців, приїхала до Німеччини 30 років тому, вийшла заміж і залишилась жити у Кельні. В 2002 році вона вперше виступила з форро на площі перед Кельнським собором – тоді ще цей танець в Німеччині майже ніхто не знав.

Штутгарт – магніт для любителів форро

Детальну історію появи форро в Німеччині простежити важко. Відомо, що в кінці 90-х форро вже танцювали на приватних вечірках,  сьогодні ж цей бразильський танець можна вивчати в приватних школах. Вартість абонемента на місяць складає в середньому 25-40 євро. Індивідуальне заняття коштуватиме не менше 35 євро за годину. Студентам пропонують знижки.

У Німеччині популярність сучасного форро, який до речі, і танцюють більшість бразильців, поступово набирає обертів і вже цілком може скласти конкуренцію сальсі. На сьогоднішній день улюблений парний танець бразильців найбільш поширений у південній Німеччині. Найбільша спільнота любителів форро – у Штутгарті, де щорічно, починаючи з 2008 року, проводиться фестиваль цього танцю. Кількість його учасників торік сягнула 600.

Тіло до тіла – випробовування для німців

«Тіло до тіла, але з повагою», - вчить де Байа, супроводжуючи кожний свій курс розповіддю про історію танцю та бразильську культуру. Для стриманих німців, незвичних до близького тілесного контакту, форро – це, певною мірою, випробовування, на яке потрібен час.

«Кожний рух має свій сенс, але не варто робити поспішні висновки про легковажність цього танцю», - попереджує бразилійка. Навіть під час інтерв’ю Марії не сидиться на місці: вона підстрибує, кружляє в танці, намагаючись пояснити свої ідеї.

Конкуренція сальсі

Ґундула Берґтер (Gundula Bergter), студентка медіа-дизайну із північно-німецького міста Ростока, вирішила присвятити тематиці форро свою дипломну роботу. Із самим танцем Ґундула познайомилася 2003 року в Ріо-де-Жанейро на одній з тамтешніх вечірок. За словами Ґундули, танець дарує їй відчуття свободи.

На її думку, форро більше пасує німцям, аніж сальса. Форро допомагає вивільнитись від стриманості. Молодий експерт зауважує, що в порівнянні з бразилійцями, німці танцюють більш розважливо, в той час як бразилійці рухаються за покликом серця, повністю віддаючись ритмам танцю.

М’якість форро не залишила байдужим і Геннінґа Лільґе (Henning Lilge), співробітника ООН в Бонні. Заняття форро допомагає йому розслабитись та забути про стрес на роботі. З танцем він познайомився в Бразилії ще у 1984 році. Для Геннінґа форро – це чарівний легкий танець, цікаве поєднання близькості та дистанції.

Автори: Амалія Оганджанян, Євгенія Куца
Редактор: Леся Юрченко