За кілька місяців після урочистого запуску першої нитки газопроводу «Північний потік» в російській пресі почастішали повідомлення про проблеми цього проекту. Йдеться як про перебої в подачі газу, так і про несподівано низькі, в порівнянні з прогнозованими, обсяги його прокачування.

Перший збій в поставках газу трапився шостого грудня, коли підводна труба була зупинена на чотири години. А ще за тиждень, 13-го грудня, експлуатація зовсім призупинилась на чотири дні. Увесь цей час недоотримані клієнтами «Північного потоку» обсяги газу надходили по системі «Ямал-Європа».

Причина збоїв – поспіх?

Оператор газопроводу компанія Nord Stream (51 відсоток належить російському «Газпрому», по 15,5 відсотки – німецьким BASF/Wintershall та E.ON Ruhgas, ще по 9 відсотків – нідерландській Gasunie та французькій GDF Suez) пояснила, що багатоденний простій пов'язаний з проведенням планового комплексу робіт на з’єднувальному газопроводі «Газпрому». Крім того, повідомили в компанії, під час зупинки у постачанні газу оператор провів власні роботи з технічного обслуговування берегових споруд в Німеччині. Зокрема, перевірялись затвори, системи виявлення газу і займань. «Регулярне проведення технічного обслуговування є необхідною мірою для забезпечення надійної та безпечної роботи газопроводу», - заявила прес-служба Nord Stream.

Втім, деякі експерти в Москві не заперечують, що зупинки мають не так профілактичний, як вимушений характер й пов’язані з поспішним запуском труби. «Причини збоїв, скоріш за все, полягають в недостатній готовності усіх систем, що забезпечують роботу трубопроводу», - заявив Deutsche Welle старший аналітик «Церіх Кепітал Менеджмент» Віктор Марков. Втім, за його словами, про подальші проблеми говорити ще зарано: «Газпром» має великий досвід в експлуатації трубопроводів, в тому числі і підводних.

Погрози Україні – блеф?

Але чому компанія Nord Stream так поспішала здати першу нитку в експлуатацію саме в листопаді 2011 року? Аналітик Тимур Хайруллін з інвестиційної компанії «Грандіс Капітал» припускає, що «Газпрому» хотілось надіслати недвозначний сигнал Україні. Експерт аналітичного центру «Інвесткафе» Григорій Бірг підкреслює, що із введенням «Північного потоку» переговірні позиції Росії дійсно посилились.

Втім, нещодавно з’явилась інформація, що використання «Газпромом» «Північного потоку» як альтернативи транзиту через Україну багато в чому є блефом. Виявляється, труба ще декілька років буде залишатись сильно недозавантаженою! Якщо раніше йшлося, що «Газпром» законтрактував приблизно 22 мільярди кубометрів в рік (при потужності першої нитки в 27,5 мільярди), то тепер виявляється, що запланований на 2012 рік обсяг прокачування складає лише 10,4 мільярда. Такі дані є в матеріалах до ради директорів «Газпрому», що відбулась 20 грудня, пише газета «Ведомости».

Після запланованого на осінь 2012 року запуску другої нитки «Північного потоку» його потужність збільшиться до 55 мільярдів кубометрів. Тим не менш, в 2013 році, згідно з том самим документом, трубою планується прокачати лише 37,82 мільярда кубометрів. Максимальна завантаженість системи не передбачається навіть в 2014 році, коли обсяги поставок планують довести до 49,4 мільярдів.

Москва переоцінила попит на газ в Європі?

Прес-служба оператора «Північного потоку» коментувати ці цифри відмовилась, порекомендувавши Deutsche Welle звернутись все до того ж «Газпрому»: «Компанія Nord Stream уклала з «Газпромом» договір «качай і плати», тому використання потужностей відбувається виключно на розсуд «Газпрому».

Раніше представники Nord Stream неодноразово пояснювали, що російська сторона цілком орендувала всі потужності газопроводу. Таким чином, з моменту запуску другої нитки «Північного потоку» «Газпрому» доведеться платити за 55 мільярдів кубометрів, навіть якщо реально прокачається значно менше. Тому російському «Газпрому» доведеться даремно витрачати гроші, а заробляти їх буде швейцарська компанія Nord Stream, капітал якої контролюється концерном лише наполовину.

Можливе пояснення такої невигідної схеми полягає у тому, що в «Газпромі» серйозно переоцінили або поточні потреби Євросоюзу в російському газі, або готовність західноєвропейських компаній закупляти його за прив’язаними до нафтових котирувань високими цінами, на котрих наполягає Москва. В такому разі виникає запитання, чи варто в такій ситуації запускати другий трубопровідний мегапроект «Газпрому» - «Південний потік»? Адже він коштуватиме як мінімум рази в два-три дорожче, аніж недозавантажений «Північний потік».

Автори: Євлалія Самедова, Андрій Гурков/Євгенія Куца
Редактор: Євген Тейзе