Автори дослідження, оприлюдненого цього тижня інтернет-ресурсом Bellingcat investigative journalism group, стверджують, що ще влітку минулого року територія України була обстріляна з боку Росії. Свої висновки вони зробили на підставі аналізу супутникових знімків, завдяки яким експерти встановили траєкторію польотів снарядів.

DW: Пане Хіггінс, чи можете Ви коротко пояснити методологію, яка лежить в основі Ваших розрахунків?

Еліот Хіггінс: Використовуючи методологію з аналізу кратерів ми створили шаблон, який можна використати для Google Earth. Цей шаблон накладається на зображення кратера, потім підганяється під розмір і напрямок. Ми позначили кожен чіткий кратер на полі, і кожен шаблон, який ми додали (а їх було сотні), мав дані з траєкторії польоту. Потім ми зібрали всі дані, розрахували середній показник, який і дав єдину середню траєкторію. І тільки тоді, враховуючи траєкторію польоту снаряду, ми знаходили можливу вогневу позицію. Слід зауважити, що ми використовували супутникову карту Digital Globe, щоб перевірити місце вогневої позиції і місце, де з'явився кратер, до дати обстрілу. Таким чином ми змогли переконатися: сліди на землі не були чимось іншим, їх не було до моменту атаки.

Беручи до уваги той факт, що світ жив під час інформаційної війни, чи можете Ви підтвердити, що Ваші дані правильні поза всяким сумнівом?

Над звітом ми працювали в команді. Різні люди перевіряли дані знову й знову по кожному кратеру, тому всі результати пройшли кілька ступенів перевірки.

Враховуючи інформацію, наведену у Вашому дослідженні, чи вважаєте Ви, що вже є достатньо доказів про обстріл української території з боку Росії для того, аби звернутись з нею до міжнародного суду?

Я не той, хто має це вирішувати. Але майте на увазі, що в цьому дослідженні ми проаналізували приблизно п'ять відсотків потенційних обстрілів, які велись через кордон. Для нас працювала команда волонтерів, яка фактично не мала бюджету для таких інструментів, як робота з супутниковими фотографіями. Тому я впевнений, що добре профінансоване розслідування інших 95 відсотків змогло б встановити значно більше.

Чи достатньо доказів для визнання Росії агресором на міжнародному рівні?

Я думаю це питання треба залишити для дебатів політиків та дипломатів.

Чи звертались Ви за додатковою інформацією до спецслужб? Чи співпрацювали Ви з кимось під час підготовці дослідження?

Наше дослідження ми підготували без сторонньої допомоги. І тільки тоді коли він був завершений, ми звернулись до The Guardian, щоб дізнатись, чи цікаво їм опублікувати такий матеріал.

Як Ви гадаєте, ця інформація може бути цікавою для західних спецслужб? Чи Ви вважаєте, що вони мали її вже давно?

Насправді важко сказати. Мені здається, люди вважають, що спецслужби знають все і тому всюдисущі, але в житті це зовсім не так. Тому все може бути.

Наскільки корисним Ваше дослідження може бути для подальших переговорів з врегулювання конфлікту?

Наша попередня робота про конфлікт в Україні потрапила до рук дипломатів з різних країн. Тому я впевнений, що і цей звіт буде частиною подальшої дискусії. А от як саме він буде впливати на цей процес, то вже інше питання. Це важко передбачити.