5 січня заступник шеф-редактора німецької газети з найбільшим накладом - Bild - Ніколаус Бломе разом з видавцем Каєм Дікманом записав велике інтерв'ю з президентом Росії Володимиром Путіним. Інтерв'ю було опубліковане на цьому тижні у двох номерах газети. У бесіді з DW Бломе розповів про відмінності між російським і німецьким текстами та головні меседжі Путіна.

DW: Ми на DW порівняли опубліковану в Bild та російську версії Вашого інтерв'ю з Володимиром Путіним, яка була опублікована на сайті Кремля. Виникає враження, що питання були пом'якшені. Вам про це відомо? Що Ви про це думаєте?

Ніколаус Бломе: Висловлювання президента, наскільки я знаю, не були пом'якшені. У всякому разі в процесі узгодження у нас не виникло враження, що він щось прибрав зі своїх висловлювань.

В інтерв'ю є пасаж про порівняння Криму і Косова, яке відділилося від Сербії. Питання Bild звучить так: "До цього сербський центральний уряд вів війну проти косовських албанців, вигнавши тисячі з рідних місць. У цьому все ж є різниця". У російській версії питання дуже коротке: "Після війни?". Тобто в німецькому варіанті це питання звучить критично, а в російському - ні. Що Ви на це скажете?

Думаю, це пов'язано з тим, що додаткове запитання, яке ми поставили в інтерв'ю, було коротко сформульоване: "Була ж війна в Сербії проти жителів Косова?". У версії, поданій на узгодження, ми дещо розширили питання, щоб читачам було зрозуміло, про що ми говоримо. Тому у нас питання трохи довші. Але по суті, тобто що стосується гостроти питання, того, що йдеться про війну центрального уряду проти меншини - і в цьому відмінність від подій у Криму - думаю, відмінностей немає.

Який основний меседж Володимира Путіна в цьому інтерв'ю?

Я думаю, для нього були важливі два пункти, які не зовсім нові для знавців Путіна і російської політики. Але те, як чітко і різко це було сказано, для мене як політичного журналіста було новим. По-перше, це слова про те, що "кордони в Європі мене цікавлять менше, ніж люди", тобто росіяни. Тобто якщо по інший бік російського кордону живуть росіяни, як, наприклад, у Криму, і їм не подобається, як з ними поводиться уряд, в даному випадку - України, я їх просто заберу до своєї країни, просто пересуну кордон.

Насправді це фундаментально ставить під питання той принцип, який зробив Європу дуже мирним континентом - визнання і повага до кордонів. І якщо їх змінювати, то лише шляхом мирних переговорів. Після цих слів Путіна мені перехопило подих.

Вас, як західного журналіста, це шокувало?

Я був сильно здивований, що в XXI столітті це можна так чітко подавати. Це дозволяє глибоко зазирнути у світ Володимира Путіна. При цьому не зовсім обов'язково поділяти його погляди. Ми сказали: "Ви ж не можете насправді ставити під питання конститутивний елемент цього континенту!" Він відповів: можу, для мене мають значення люди. За його словами, це - важливіше. Це погляд в особливий світ, який дуже важливий, тому що з цією людиною потрібно якось поводитися, мати з ним справу. Потрібно навчитися поводитися з Росією - супердержавою чи ні. Для цього потрібно розуміти, як інша сторона думає. Думаю, в інтерв'ю це прозвучало дуже чітко. Цікавою була суть, а суть - "кордони для мене не так важливі".

Чи можна інтерпретувати ці слова як погрозу іншим державам, колишнім радянським республікам?

Це самі ці держави повинні вирішувати. Думаю, що багато країн, які межують з Росією, звичайно, давно думають, що може з ними статися, якщо російська меншина, що в них живе, у якийсь момент вирішить сказати: до нас тут погано ставляться і попросить російського президента про допомогу? Чи відбудеться з нами те ж, що відбулося в Криму, що відбулося з Україною? Напевно, деякі уряди на Сході Європи ставили собі ці питання й після цього інтерв'ю.

Експерти в Німеччині думають над тим, який сигнал хотів Путін послати за допомогою цього інтерв'ю Заходу - про те, що Росія хотіла б відновлення діалогу? Яке Ваше враження?

Думаю, він бачить, і в цьому інтерв'ю він уперше це визнав, що санкції серйозно шкодять його країні, економічно. Думаю, він хотів би на рівних говорити з Заходом, щоб його сприймали як серйозного гравця на світовій арені, яким він фактично є. Якщо подивитися на Сирію, вирішення без Росії не буде. Можна вважати, що це добре чи погано, але без Володимира Путіна цю проблему, на жаль, не вирішити. Думаю, він дуже охоче приїхав би знову на саміт Великої вісімки, але хотів би, щоб його запросили.

Ваша газета - особливо після подій у Криму - багато критикувала і Росію, і Путіна. Це не було для нього проблемою?

Він побіжно сказав, що, мовляв, ЗМІ не змогли створити антиросійський настрій в Німеччині і, що, мовляв, до речі, німецькими ЗМІ керують з США. Не думаю, що він серйозно мав це на увазі. У мене таке відчуття, що Володимир Путін, який, імовірно, не є демократом чистої води, як колись сказав один канцлер Німеччини (Ґергард Шредер. - Ред.), - професійний політик. Він знає, що він повинен робити, щоб колись відкрити своїй країні шлях назад - до G8, до співпраці з НАТО і ЄС. Тому що, я думаю, він знає - без хороших відносин із Заходом він не зможе утримати свою країну на плаву.