До кінця листопада Європейський Союз має розширити свої санкції у зв'язку з подіями на Cході України. Відповідне рішення ухвалили 17 листопада міністри закордонних справ країн-членів ЄС. Цього разу йдеться про доповнення переліку осіб, яким заборонено в'їзд до Євросоюзу та активи яких мають бути заморожені. Цей перелік наразі містить 119 прізвищ, а тепер до нього планують додати лідерів так званих Донецької та Луганської "народних республік".

Про результативність політики санкцій, а також про угоду про вільну торгівлю та про те, чого не вистачає "Східному партнерству" в ексклюзивному інтерв'ю DW розповіла заступник міністра закордонних справ України з питань європейської інтеграції Олена Зеркаль.

Deutsche Welle: Пані Зеркаль, наскільки ефективною є політика санкцій ЄС?

Олена Зеркаль: Політика санкцій показала свою ефективність у поєднанні з падінням цін на нафту. Кон'юнктура ринку, що склалася, і санкції створили для Росії некомфортні умови. Ми наполягаємо на посиленні санкцій, а саме, на розширенні їх на сферу газових розробок, нових технологій, в тому числі IT, біотехнологій, хімічну промисловість, тобто те, що може завдати Росії найбільшої шкоди.

Чи проводяться консультації між ЄС і Україною, коли йдеться про санкції?

На робочому рівні консультації відбуваються, ми ведемо роботу з країнами-членами, адже рішення схвалюються консенсусом. Нам не завжди вдається бути ефективними в країнах-членах. І хоча в Брюсселі наш Посол Костянтин Єлісєєв дуже активно працює з Єврокомісією, але часто буває, що попередній проект набагато сильніший, ніж остаточне рішення. Це, зокрема, і результат роботи іншої сторони з країнами-членами. Адже ми розуміємо, що Росія експортує корупцію до країн ЄС, і більшою мірою схильні до цієї корупції країни, що найбільше залежать від постачань газу.

Перші санкції ЄС стосувалися українських колишніх топ-чиновників у зв'язку з неправильним використанням бюджетних коштів. Зараз є побоювання, що їх можуть скасувати, якщо в Україні не буде кримінальних справ. На скільки це ймовірно?

Це болюча тема. М'яч - на боці України. Питання продовження санкцій та ефективності їх використання залежить безпосередньо від правоохоронних органів України та їх здатності довести не тільки слідство до суду, а й судовий процес до схвалення рішення.

У експертів викликає багато питань закон про вільну економічну зону в Криму. Вони кажуть, що закон дає можливість обходити європейські санкції.

Закон діє щодо до товарів, які експортуються з території України до Криму. А з Криму в Україну діє режим імпорту, як з третіх країн. Протиріччя з санкціями немає. Це питання не є проблемним, оскільки українські органи - митниця і торгова палата - не видають кримським товарам сертифікати "Євро 1", необхідні для подальшого експорту до ЄС. Хоча є можливість маніпуляцій через зміну номерних знаків на транспортних засобах в Криму, і можливості провезення товарів через Білорусь або Луганську і Донецьку області. Тут повинні попрацювати і наші правоохоронні органи, і європейці обіцяли підключитися.

Чи втратила щось Україна від рішення відкласти на рік застосування торговельної частини угоди про асоціацію?

Ні, для України це рішення було найбільш вигідним. Україні необхідна пауза. Ми не хотіли, щоб у суспільстві було сприйняття економічних проблем, як наслідків угоди про зону вільної торгівлі. Відкривати ринок зараз, на наш погляд, було досить проблематично. Сформована ситуація дала нам можливість торгувати з ЄС за новими правилами, використовуючи нові тарифи, передбачені торговою частиною угоди, але тримати свої тарифи на рівні режиму найбільшого сприяння в рамках СОТ.

Чи може Росія протягом цього року якось знову вплинути на відтермінування застосування угоди?

Наша торгівля з Росією впала до 5-річного мінімуму. Оператори на ринку вже відчувають, що ніякої зміни не буде. І шукають можливості виходу на європейський ринок. Всі розуміють, що ручне управління, яке існує в Росії, не сприяє ринковим відносинам. І просувати товар на цьому ринку можна, тільки якщо у вас є персональні зв'язки.

Наскільки ефективним залишається зараз "Східне партнерство", після того, як три країни фактично відмовилися від суттєвого поглиблення відносин з ЄС?

Ми вважаємо, що "Східне партнерство" вимагає модернізації, оскільки існують різні системи взаємовідносин між країнами, які ратифікували угоду про асоціацію - Грузією, Молдовою, Україною - та країнами в особливому статусі - Білоруссю, Вірменією, Азербайджаном. Всі країни-партнери, які підписали угоди про асоціацію, ставлять питання про необхідність чіткої перспективи членства в Євросоюзі, щоб це було артикульовано. Імплементація угод вимагає великих жертв і великих вкладень, і на відміну від країн-кандидатів, формат угоди про асоціацію не передбачає додаткового інструментарію. Велика частина відповідальності та роботи лягає на плечі самих країн. Природно, при такому підході, необхідно показати, що попереду чекає світле майбутнє, що світло в кінці тунелю є.