Кемаль Кутан, громадянин Німеччини та Туреччини, був у липні цього року затриманий правоохоронцями в Києві за лінією Інтерполу на вимогу Туреччини. Нині він перебуває на волі, проте не має права залишати територію України. Міністерство закордонних справ ФРН намагається повернути його до Німеччини, де чоловік має малий бізнес. У Туреччині Кутан працював журналістом і був активним членом турецької комуністичної партії TKP/ML. DW поговорила з Кутаном по телефону.

DW: Пане Кутан, посольство Німеччини намагається зробити можливим Ваше повернення до ФРН. Яким чином Вас підтримує посольство?

Кемаль Кутан: Посольство з моменту мого затримання (23 липня - Ред.) мені завжди допомагало. Я є громадянином Німеччини. Тому українська влада мене відпустила на свободу - в іншому випадку було б дуже важко.

Турецькі органи юстиції стверджують, що Ви причетні до двох випадків вбивств. Що Ви можете на це відповісти?

Для Туреччини це є нормальним явищем. Лише таким чином вони можуть домогтись моєї видачі. Вони хочуть представити мене злочинцем - іншої причини немає. З 17-річного віку я працював вільним журналістом, легально та у підпіллі. Після вересневого путчу (організованого у вересні 1980-го року турецьким генералом Кенаном Евреном - Ред.) я кілька років нелегально працював журналістом. За це я потрапив до в'язниці. У 1990 році я вийшов на свободу.

Я відкрив офіс у Стамбулі і видавав там газету, яка називалась "Народна демократія". Під час однієї з демонстрацій 1 травня мене затримала поліція, попри те, що я перебував на ній як журналіст, а не як учасник. Після того я знову провів вісім місяців за ґратами. Згодом я переїхав на свою малу батьківщину і працював там нелегально на різні газети до 2006 року. Після того я переїхав до Німеччини. Протягом 12-ти років Туреччина орієнтувалась на Європу. Але з Ердоганом країна буде відкинута на 100 років назад. З 2006 року я не маю жодних зв'язків з нелегальною партією (TKP/ML - Ред.). Я живу політично неактивним життям. Після закінчення мовних курсів я завжди працював у Німеччині і не просив жодного євро соціальної допомоги. У мене більше немає часу, щоб писати статті чи брати участь у політиці.

Чому тоді турецькі органи влади вимагають Вашої видачі, якщо Ви більше не є політично активним?

Мені 52 роки. Коли мені було 16, 17 років, усі у моєму віці були політично активними. У той час Туреччиною після путчу керували військові. З того часу я був завжди активним та мав багато досвіду. І я досі живий - багато моїх друзів були вбиті. Проти мене вже була одна кампанія, коли Ердоган та Гюлен (мусульманський проповідник і нинішній противник Ердогана Феттулах Гюлен - Ред.) ще співпрацювали, через мою роботу у різних газетах і радіостанціях.

Ердоган хоче зробити населення пасивним, і для цього йому потрібно таких людей, як я, вбити, посадити до в'язниці чи усунути. Тому і Джан Дюндар (турецький журналіст - Ред.) є таким небезпечним для Ердогана, оскільки він каже і пише те, що думає, за будь-яких обставин, і це є прикладом демократичного суспільства. 

Чим Ви займаєтесь цілий день, оскільки Ви не можете залишати територію України?

Україна для мене після Німеччини є як друга батьківщина. Моя дружина з України. Тому я ризикнув і приїхав сюди. Я хочу у майбутньому мати змогу сюди приїжджати. Я хочу жити легально. У ситуаціях, які становлять небезпеку для життя, люди роблять помилки. Тому свого часу я приїхав з Туреччини до Німеччини з фальшивим паспортом, оскільки я змушений був це зробити. З тих пір я хочу жити легально, я хочу мати свої права, право приїздити сюди. Про мій бізнес у Німеччині подбала моя дружина, працювала дуже важко. Звісно, що раніше ми це робили разом, але в останні місяці вона змушена була робити все сама. В останні кілька днів вона тут зі мною. Ми разом тут, в Києві.

Як довго, на Вашу думку, Ви змушені будете залишатись у Києві?

Я чув, що це триватиме ще два місяці. Зазвичай українські правоохоронні органи ухвалюють рішення протягом 40 днів, але Туреччина потягнула час і надіслала необхідні документи лише через два місяці. Вони двічі повторили цю процедуру і зараз я змушений чекати ще два місяці.