Урок історії в одній з кельнських шкіл. Учителька Петра Лінсен запитує, хто з 12-класників бачив Берлінський мур. Точніше те, що від нього залишилося. Руки піднімають більше половини класу. «Стіна із західної сторони була повністю розмальована строкатими малюнками, - розповідає учням Петра Лінсен. - Можете собі уявити, як виглядала стіна зі східного боку? Вона була сірою, жодних малюнків не було. Як ви думаєте, чому? Та тому що до неї навіть близько не можна було підійти. Там була так звана «смуга смерті» і вартові вежі…»

Молодь найшвидше подолала «стіну»

Для школярів, яким нині по 17-18 років, об’єднання Німеччини – це лише один з епізодів історії. Адже вони народилися вже після цих історичних подій. Та чи стало покоління «післядев'яностників» на сході і на заході країни одним цілим? «Я не думаю, що в головах усе ще є стіна, - каже одна школярка. – Я виросла з думкою, що ми – одна країна». «З часу об’єднання Німеччини минуло вже 20 років, - зауважує інший школяр. - Думаю, що через такий проміжок часу відмінності між людьми майже стираються, і колись їх узагалі не залишиться».

Цю думку повністю поділяє соціолог Томас Ґензіке. Молодь як на сході, так і на заході країни найшвидше впоралася з викликами об’єднання Німеччини і становить нині практично однорідну групу, каже Ґензіке, який уже 20 років спеціалізується на ментальних відмінностях між сходом і заходом країни. Це пов’язано з тим, що рамкові умови життя в період виростання цього покоління були майже однаковими, пояснює експерт.

Відмінності відображають реальність

Водночас деякі відмінності все ще залишаються. Західнонімецька молодь, приміром, почуває себе більш розкуто і захищено у фінансовому плані. Їхні східнонімецькі однолітки дивляться в майбутнє зі значно меншим оптимізмом. «Страх перед безробіттям на сході країни виражено сильніше, - розповідає Томас Ґензіке. - Однак якоїсь драматичної різниці немає. Це відображає радше реальний стан речей. Адже рівень безробіття серед молоді на сході країни вдвічі вищий, аніж на заході».

Останнім часом багато розмов велося про те, що сучасні молоді люди цілком байдужі до політики. Їхні батьки наприкінці 60-х років бунтували проти закостенілого суспільства, виходили на демонстрації проти атомної енергії, за мир тощо. А що нинішні молоді? Томас Ґензіке переконаний: слід чекати змін. Молодь знову почне активніше перейматися суспільними проблемами, висуватиме свої вимоги. Але форми будуть іншими, аніж у 60-ті чи 70-ті роки, вважає соціолог.

Автори: Бірґіт Ґертц / Христина Ніколайчук

Редактор: Дмитро Каневський