Ворота до єдиного басейну у західнонімецькому місті Вальтроп зачинені. Кароліна та Фабіан засмучено стоять перед будівлею: відвідувати новий басейн можуть тільки члени місцевого клубу плавання. Іншої можливості у дітей тридцятитисячного міста в Рурському регіоні немає. Останній громадський закритий басейн перестав працювати ще кілька років тому. «У цьому басейні я брав уроки плавання, я вважаю жахливим, що сьогодні у нас більше немає басейну. Сподіваюся, з часом все зміниться», - розповідає одинадцятирічний Фабіан.

Однак на зміни у Вальтропі, окрім Фабіана, майже ніхто не надіється: місто фактично погрузло у боргах. У місцевому бюджеті бракує 164 мільйонів євро – удвічі більше, ніж складає річний міський бюджет. Місцеву владу так занепокоїло скрутне становище, що у 2008 році вона навіть звернулася до радника з питань заощадження, який разом із мером Анне Гек-Ґуте розробив план фінансового оздоровлення міста. «Ми хотіли збалансувати місцевий бюджет. Це означає не погашення боргів, а тільки те, що місто не матиме нових. Цього ми хотіли досягнути через продажі, зокрема, басейнів та спортивних майданчиків», - говорить мер.

Кредити для Східної Німеччини

Схожа ситуація не тільки у Вальтропі, а й у інших західнонімецьких містах. Після занепаду вугільної і металургійної індустрії, якою славився Рурський регіон, рівень безробіття у деяких комунах сягає 20 відсотків, а це втричі більше, ніж в середньому у ФРН. На замок у містах закривають театри, молодіжні організації, басейни. Міста не знають, як сплачувати відсотки, не кажучи вже про погашення величезних боргів. Рурські Обергаузен та Дортмунд мають найбільший у Західній Німеччині борг – майже два мільярди євро. «Ми не знаємо, що буде далі», - говорить бургомістр Обергаузена Клаус Велінґ. Разом із колегами з інших міст регіону Велінґ б'є на сполох та вимагає зупинити дію «пакту солідарності» із відновлення східнонімецьких комун.

У рамках цього пакту міста Західної Німеччини зобов'язуються щорічно переказувати східнонімецьким містам близько десяти мільярдів євро, аби зрівняти рівень життя на території колишньої НДР із «західнонімецьким добробутом». Кошти витрачають передусім на відбудову доріг та залізниці. Пакт вступив у дію 1995 року, однак коли у 2004 році стало зрозуміло, що Сходу знадобиться ще багато часу, аби наздогнати Захід, німецький уряд продовжив його до 2019 року і встановив суму допомоги у розмірі 156 мільярдів євро. Це гроші, яких потребують чимало міст на Заході, говорить міський голова Дортмунда Йорґ Штюдеманн, і називає «пакт солідарності» «абсурдною системою». Дортмунд може виплачувати свою частку обсягом 30 мільйонів євро лише за рахунок кредитів. «Для нас цей договір не закінчиться у 2019 році, нам треба буде сплачувати кредити ще десятки років», - скаржиться бургомістр Дортмунда. «Нам потрібний політичний діалог про фінансове забезпечення міст, в тому числі і Рурського регіону. Багато басейнів закриваються, вулиці не ремонтують. Куди цей шлях приведе?»

Надлишок коштів на Сході

Зрештою, цифри говорять самі за себе. У той час, як на Заході цілі населені пункти страждають від дефіциту місцевої казни, на Сході фінансове становище міст мало не квітуче. Федеральне статистичне відомство Німеччини поширило інформацію про 393-мільйонний надлишок коштів у бюджетах східнонімецьких комун.

Зокрема, місто Єна у Тюрингії заявило, що до 2025 року планує повністю звільнитися від боргів. «Нам не потрібний цей пакт», - відкрито заявляє обер-бургомістр Альбрехт Шретер. «Відбудова Сходу у нас пройшла дуже добре», - пояснює скарбник міста Ґетц Блянкенбурґ. «Ми сфокусувалися, зокрема, на роботі університету Фридриха Шиллера, окрім того, є багато середніх підприємств, завдяки яким ми можемо наповнити місцеву касу».

Відмова з Берліна

Так добре, як Єні, ведеться далеко не усім комунам на Сході. Більшість прем'єр-міністрів земель Східної Німеччини обурено реагують на заклики західних колег. «Середній рівень безробіття тут удвічі більший, ніж на Заході, а обсяг «східних» податків становить всього 55 відсотків від «західних», - говорить прем'єр-міністр Саксонії-Ангальт Райнер Газельоф. Його колега по службі із Мекленбургу-Передньої Померанії Ервін Зеллеринг наголошує, що «немає жодних підстав «розхитувати» «пакт солідарності».

Однак успіх ініціативи міст Рурського регіону маловірогідний. Міністр фінансів ФРН Вольфґанґ Шойбле із Християнсько-демократичного союзу відреагував на вимогу західних німців відмовою. «Пакт буде дійсний до 2019 року», - обриває дебати Шойбле. У Бундестазі також не знайдеться більшості для скасування пакту на законодавчому рівні. Адже голова партії соціал-демократів, яка сьогодні є найбільшою опозиційною силою у парламенті, також відмовляється від анулювання договору. «Було б неправильно протиставляти Схід і Захід», - вважає Зиґмар Ґабріель.