Європейська комісія, очевидно, була зненацька заскочена планами Франції щодо воєнного втручання в Малі, проте постфактум підтримала їх. У відповідь на запитання журналістів щодо позиції Єврокомісії прес-секретар верховного представника ЄС з питань зовнішньої політики та політики безпеки Кетрин Ештон 14 січня відбувся загальними фразами: "Звісно, ми підтримуємо дії наших країн-членів".

За його словами, різні європейські країни й організації мають різноманітні завдання у регіоні. А у проведенні запланованої Євросоюзом військової освітньої програми у Малі нічого не змінюється: "Вона залишається актуальною. Нічого не змінилося, окрім того, що необхідність розпочати місію стала ще більш терміновою".

Воєнної інтервенції ЄС не буде

ЄС ще минулої осені вирішив надіслати до Малі близько 200 тренерів для військового навчання. Вони повинні були допомогти слабким урядовим малійським військам та солдатам Економічного співтовариства країн Західної Африки (ECOWAS) самостійно відбивати атаки повстанців та відвоювати північ країни. Навчання, за словами прес-секретаря Єврокомісії Міхаеля Манна, має розпочатися "у кінці лютого, на початку березня". Це може означати незначне прискорення подій, адже раніше мова йшла про "кінець лютого або березня".

У цій місії хоче взяти участь і німецький Бундесвер. У листопаді минулого року міністр оборони ФРН Томас де Мезьєр у Брюсселі пояснив це існуванням "чіткої відмінності між освітою за допомогою Європейського Союзу включно з Німеччиною і бойовими діями африканців". Федеральний уряд виключив участь Німеччини у воєнній операції. "Ми не будемо посилати бойові війська, проте обговоримо з Францією, яка політична, логістична, медична і гуманітарна підтримка є доцільною", - наголосив міністр закордонних справ ФРН Ґідо Вестервелле у інтерв'ю газеті Die Welt. Судячи зі слів Міхаеля Манна, у воєнній операції в Малі не братиме участі і ЄС. Проте цілком можливо, що Євросоюз долучиться до фінансування воєнної операції африканців.

Візит в.о. малійського президента скасовано

Самі ж очільники ЄС поки скупо коментують французьку інтервенцію. Речниця Жозе Мануеля Баррозу Піа Аренкільде заявила, що останні події у принципі не змінили позицію Баррозу, озвучену минулої п'ятниці. Тоді він підкреслив, що ситуація в Малі вимагає "демонстрації нашої здатності допомогти Малі у відновленні свого суверенітету, контролю над територією країни та у прагненні до повернення конституційного порядку". Тим часом Кетрин Ештон закликала міністрів закордонних справ країн-членів ЄС зібратися у Брюсселі на позапланову зустріч, яка має відбутися у четвер, 17 січня.

Президент Європарламенту Мартин Шульц також не коментував дії Франції. Лише президент Ради ЄС Герман ван Ромпей висловився на цю тему в Каїрі під час зустрічі з єгипетським президентом Мохаммедом Мурсі. Важливо, сказав ван Ромпей на прес-конференції у присутності Мурсі, "аби малійський уряд відновив повний контроль над територією країни, а також, щоб у країні просувався процес взаєморозуміння". Планувалося, що 17 січня виконуючий обов'язки малійського президента Діонкунда Траоре відвідає Брюссель і зустрінеться із Германом ван Ромпеєм. Проте цей візит скасували.

Франція хоче зробити це сама

Подібним є і ставлення НАТО до одноосібної французької інтервенції: схвальне, але пасивне. Речниця НАТО Оана Лунгеску привітала дії Франції, яка "швидко діяла, аби відбити наступ терористичних груп у Малі". За її словами, НАТО сподівається, "що ці зусилля допоможуть відновити верховенство права в Малі".

Проте НАТО не планує брати участь у цій воєнній операції. Тоді як Франція, здається, у цьому й не зацікавлена. Французький генерал Жан-Поль Паломерос, який є головнокомандувачем НАТО по трансформації, заявив на прес-конференції у Брюсселі, що йдеться виключно про французьку операцію, з якою НАТО не має нічого спільного. Тоді як він сам "дуже гордий, що Франція повністю бере на себе свою відповідальність у боротьбі проти тероризму у цій частині світу".

Вже п'ятий день поспіль французька армія бомбардує цілі у Малі. Ескалація конфлікту примушує дедалі більше людей втікати з країни. За перші три дні французької інтервенції, як повідомяє бюро ООН у Женеві, майже 30 тисяч чоловіків, жінок та дітей залишили свої домівки.