У середу, 21 березня, у Берліні відбулася чергова зустріч міністрів закордонних справ Німеччини, Польщі та Росії у межах так званого «тріалогу» - регулярних консультацій між главами зовнішньополітичних відомств трьох країн, домовленість про які була досягнута ще 2009 року. Перший раунд переговорів у такому форматі відбувся торік у травні в Калінінграді. Головною темою цієї берлінської зустрічі став стан справ у Сирії і дії світової спільноти щодо режиму Башара Ассада.

Росія і Захід однієї думки?

На прес-конференції за підсумками переговорів на віллі Борзіг – гостьовій резиденції МЗС ФРН – Сергій Лавров говорив про зближення позицій Росії та Заходу і висловив задоволення досягненням консенсусу у Раді Безпеки ООН на підтримку дій і пропозицій, висунутих спецпосланцем ООН у Сирії Кофі Аннаном.

Найголовнішим Лавров вважає те, що у кінцевому тексті ухваленої заяви «немає жодних ультиматумів, жодних погроз і тез, що намагалися б визначити, хто винен більше».

Зупинити насильство, забезпечити доступ до гуманітарної допомоги всьому сирійському населенню і створити у такий спосіб умови для початку діалогу між урядом і всіма групами сирійської опозиції – ось на що, за словами російського міністра закордонних справ, спрямований цей документ.

Дипломатія – мистецтво можливого

В принципі, з такою оцінкою погоджується і його німецький колега Ґідо Вестервеллє. «Ми погоджуємося із тим, що треба зробити все для того, щоб зупинити насильство і досягти доступу в Сирію організацій гуманітарної допомоги», - сказав він.

Разом з тим, міністр закордонних справ ФРН вказав на наявність розбіжностей із Лавровим, що існували і раніше, в оцінці ситуації у Сирії і відповідальності за неї. Але, продовжував він, у складній ситуації довелося робити вибір між тим, що взагалі необхідне, і тим, що можливе для полегшення долі людей у Сирії. «Ми маємо розбіжності в оцінках ситуації у Сирії, причинах насильства, але головне зараз – зробити можливе, щоб допомогти людям», - заявив Вестервеллє.

Сигнал Дамаску

Останніми тижнями Ґідо Вестервелле, оцінюючи позицію Москви щодо сирійської проблеми, вказував, що Росія у цьому питанні стала «не на ту сторону історії». Один із журналістів нагадав про це Лаврову і запитав, чи перейшла Росія тепер на іншу. Російський міністр в'їдливо зазначив, що «історію все-таки пише не Ґідо Вестервелле» і заявив, що Росія була готова схвалити все те, що написано у сьогоднішній заяві Ради Безпеки, ще влітку торік. Тепер Лавров радіє, що західні колеги, мовляв, пішли назустріч, «відмовились і від ультиматумів, і від погроз, і від спроб вирішувати проблему лише шляхом односторонніх вимог». Він назвав ухвалену у Нью-Йорку заяву «подарунком» до свого дня народження, який йому довелося святкувати у середу в Берліні в товаристві колег з Польщі і Німеччини.

У Берліні компроміс Ради Безпеки щодо Сирії інтерпретують зовсім по-іншому, хоча і визнають, що заради його досягнення західним державам довелось проковтнути «гірку пілюлю», пом’якшивши заяву на адресу Ассада. Тим не менш, як заявив Вестервеллє, ухвалена заява – це «зрозумілий сигнал», у тому числі і Москви сирійському режиму про те, що надалі «він не може беззастережно і за будь-яких обставин розраховувати на підтримку Росії».