�яхи вирішення намагаються шукати в недоліках власної судової системи.

Сьогодні на розгляді в Європейському суді з прав людини перебувають понад чотири сотні скарг з України. З одного боку, це можна було б розцінити як зростання довіри до найвищого судового органу в Європі, покликаного контролювати дотримання прав людини. Втім, представники української влади визнають – маса скарг, що надходять у Страсбург – це наслідок проблем у всередині судової системи України. Так думає, зокрема, й керівник постійної делегації України у Парламентській Асамблеї Ради Європи Віталій Шибко:

„Я гадаю що це негативний сигнал щодо того, що діється в нас в судовій системі України. Тобто це вже крайній, як то кажуть, захід. Ви ж знаєте, що Європейський суд береться до розгляду, якщо вичерпано всі можливості, тобто людина дійшла до Верховного Суду і суд не задовольнив її позов. Тільки тоді це питання вже розглядає Європейський суд. Тобто це й є те, що якщо суд вважає на підставі нашого законодавства, що треба задовольнити це питання, а наш суд не знаходить – ну, це вже безглуздя”.

Представники опозиції ще пряміші і категоричніші. Наприклад, заступник члена постійної делегації України в ПАРЄ, «б”ютівець» Володимир Полохало заявив:

„Судова гілка влади в Україні, на жаль, як була, так і залишається інструментом в руках правлячих політичних сил. Якщо правлячі політичні сили налаштовані антиєвропейськи по суті з цієї точки зору, то судова система буде на це також орієнтуватися”.

Як би там не було, в разі невиконання Україною вимог резолюції парламентська делегація України в ПАРЄ може бути позбавлена права участі в засіданнях. В той же час, головна проблема, яка стоїть перед Україною, за словами керівника делегації, Віталія Шибка, полягає в тому, що потрібно усунути саму причину скарг до Європейського суду. Адже це в переважній більшості випадків – скарги на невиплату заробітної платні. А тому підходити до її розв’язання потрібно комплексно, каже Віталій Шибко:

„Наприклад якщо не виплачується своєчасно заробітна плата (багато, до речі, було сатисфакцій щодо виплати заробітної плати, в тому числі учителям), хто повинен? Повинен працювати бюджет, повинне працювати відповідним чином міністерство, місцеві органи самоврядування. Ситуація складна. Тут повинна мобілізуватися вся влада для цього вирішення”.

Першим кроком до виправлення ситуації, вважає Шибко, могла б стати відповідна постанова парламенту зі своєрідним планом дій на виправлення ситуації. Вона буде пропонуватися на розгляд парламенту вже наступного тижня.

Зі свого боку, новообраний голова Верховного Суду України Василь Онопенко прагне, щоб весь судовий процес максимально завершувався в Україні:

„Бо якщо за межу чи за курку люди ідуть до Європейського суду, то це свідчить, що щось ненормально в Україні з правосуддям. Зараз переді мною і моїми колегами стоїть завдання, як зробити так, щоби люди не йшли в Європейський суд, а ми тут виправляли наші помилки в Верховному Суді”.

В той же час, співдоповідач моніторингового комітету ПАРЄ Ганне Северінсен наголошує, що право звертатися до Європейського суду має залишатися як невід’ємне за кожним громадянином:

„Це стосується перш за все волі кожного громадянина, який має справу з судочинством. Він чи вона вільні у своєму виборі звертатися до Європейського суду з прав людини чи ні. Це не те, що залежить від країни як такої, це право кожного окремого громадянина”.

Северінсен не пов’язує прямо між собою продовження моніторингу України з боку ПАРЄ із невиконанням нею рішень Європейського Суду з прав людини. Водночас європейський політик підкреслює, що невиконання рішень цього суду матиме наслідком нові резолюції і нові критичні звіти про Україну.