- Пані Лойтгойзер-Шнарренберґер, ви вже багато років слідкуєте за ситуацією в Україні. Ви розділяєте стурбованість експертів GRECO?

„Я дуже серйозно сприймаю цю доповідь. Я гадаю, що корупція в Україні справді є великою загрозою. Якщо зважити на те, що після завершення епохи Кучми не було жодного резонансного процесу, жодна справа, у якій громадськість бачить відповідальність режиму Кучми, не була доведена до кінця, то для мене це чіткий сигнал того, що система правосуддя недієздатна, не може приймати незалежні рішення”.

- За дорученням Парламентської асамблеї Ради Європи Ви відстежуєте розслідування вбивства Георгія Гонгадзе. Тут теж немає жодного поступу?

„Я не бачу жодного поступу у цій справі. Все крутиться навколо виконавців цього злочину, але ті, хто стоїть за цим вбивством, вони і досі не названі, про покарання годі і говорити. У мене немає жодної надії, що у цьому найближчим часом щось зміниться. Є багато можновладців, зацікавлених, аби цей та інші злочини того часу ніколи не були розкриті. У цих людей є сильний вплив на органи правосуддя і ці переплетіння між владою і системою юстиції суттєво послаблюють демократичні інституції в Україні”.

- Як можна розв’язати цю проблему? Ви можете провести аналогії з іншими постсоціалістичними країнами?

„Я гадаю, що це дуже важко. Погляньмо, приміром, на Румунію, яка нині вже є членом Європейського союзу. Ще декілька років тому всій Європі було відомо, що система правосуддя, починаючи із Генеральної прокуратури, була корумпованою з голови до п’ят. Над тим, щоби принаймні мінімізувати ці корупційні явища, протягом декількох років системно працювала вся вертикаль влади, включаючи президента і міністра юстиції. Потрібні так звані „антикорупційні підрозділи” із широкими повноваженнями і всебічною підтримкою з боку влади. А якщо такої підтримки немає, немає політичної волі, тоді нічого не зміниться”.

- У передвиборчій кампанії лідери пропрезидентської партії обіцяли створити „Антикорупційне бюро”. Це має якийсь сенс?

„Так. Але лише за умови, що цей орган зможе працювати справді незалежно. Якщо він буде підзвітний якомусь міністерству або лише самому президенту, цей орган не зможе працювати. По незалежності і вагомості повноважень буде видно, наскільки серйозними є наміри ініціаторів цього проекту”.

- А як Ви сприймаєте ініціативу обмеження депутатської недоторканості?

„Обмеження депутатської недоторканості мені видаються важливими. Звісно, має бути якась відповідальність за порушення закону, за корупційні діяння. Ще важливіше чітко визначити законом, що підкуп депутатів несе за собою кримінальну відповідальність. Це головне”.

- У Києві багато говорять про європейську інтеграцію. Яку роль, на вашу думку, у цьому процесі відіграє боротьба з корупцією?

„Це відіграє вирішальну роль. Одним із „Копенгагенських критеріїв”, які визначають передумови вступу до ЄС, є незалежна юстиція, незалежні демократичні інституції. Це можливо лише, якщо витіснити корупцію. Тому сигнал про довгострокову перспективу членства в Європейському союзі був би важливою передумовою для боротьби із корупцією. Євросоюз має вести постійний діалог з Україною з цього питання, а в Києві мусить бути готовність послідовно втілювати рекомендації ЄС. Від майбутнього уряду України я очікую політичної волі до боротьби з корупцією. Байдуже, хто формуватиме цей уряд – боротьба з корупцією має бути пріоритетом”.

- Але уряд не може саджати злодіїв і хабарників у тюрму. В Україні цим формально має займатися Генеральна прокуратура, якій часто закидають масове „поховання” кримінальних справ...

„В авторитарних або корумпованих режимах генеральна прокуратура має домінуючу роль у питаннях слідства і правосуддя. Це неправильно і погано. Я особисто переконалася, що тут часто „ховають” справи. Є багато прокурорів, які скоріше займаються політичною діяльністю. Тому незалежність прокуратури від політичного впливу, на моє глибоке переконання, є ключовою передумовою у боротьбі із корупцією”.

-Але як же забезпечити цю незалежність? З чого починати?

„Почати варто хоча би з того, аби політики не мали впливу на призначення генерального прокурора. Тому що ці люди призначають таких прокурорів, які представляють їхні інтереси, а не інтереси правосуддя. Функції прокуратури мають бути докорінно переосмислені, потрібна глибока структурна реформа. Але головне – це механізми контролю з боку громадськості. Тут потрібно багато законодавчих змін”.

- Наскільки мені відомо, Ваш досвід спілкування з українськими прокурорами, зокрема, у справі Гонгадзе не є позитивним. Але Ви не полишите цю справу?

„Найближчим часом я не збираюся до України. Адже мої спроби контактувати з Генеральною прокуратурою і обговорити певні аспекти розслідування справи Гонгадзе завершилися нічим. Цей орган не готовий співпрацювати. Я почекаю приходу нового уряду, подивлюся, які люди нестимуть відповідальність. Можливо, на початку наступного року буде сенс приїхати до України. Я уважно слідкуватиму за кроками нового уряду у напрямку зміцнення незалежного правосуддя і боротьби з корупцією. Мені важливо побачити, що є політична воля до цього”.