Якось восени 2007-го маркетолог Ґерд Керберґ пив пиво після хокейного матчу. Тоді він уперше почув вувузелу – південноафриканську дудку, довжиною приблизно півметра. Традиційно їх робили з рогів тварин, а зараз виробляють із пластмаси.

Вувузели стали невід’ємним атрибутом південноафриканських футбольних уболівальників. І не лише південноафриканських. «Можливо, тоді мені на вухо прошепотів футбольний бог – хлопче, цю штуку треба привезти в Європу!», - пригадує Керберґ.

«Штука» під назвою вувузела подобається не всім. Південноафриканський оригінал здатний видавати звуки на 130 децибел. Це гучніше, ніж може дудіти в хобот слон.

Дірк Циммерманн не відразу закохався у вувузелу. Зрештою він та його колеги виробляють компоненти для автомобілів, медичні прилади або інтернет-радіо. Рік тому в його офіс прийшов Ґерд Керберґ та його партнер Франк Урбас, які принесли з собою пластмасову дудку – вувузелу. Вони придбали ексклюзивні права на цей продукт у Німеччині.

ФІФА вирішила не забороняти вувузели

Оригінальна вувузела – це кілька дудок. Вувузела Made in Germany складається з трьох частин, і якщо комусь із фанів заманеться стукнути іншого по голові, серйозна травма не загрожує. «Це має бути продукт, який можна легко зібрати й розібрати, який міцний, але водночас розпадається на частини, якщо хтось буде ним битися», - каже Франк Урбас.

Дірк Циммерманн придумав ще одну новацію – вмонтував у вувузелу глушитель. Після Кубку конфедерації минулого року дудки мають негативний імідж. Деякі футболісти та радіостанції навіть пропонували їх заборонити, мовляв, вони видають пекельний галас. Тим, хто дивиться футбол по телевізору, вувузели нагадують рій розлючених ос.

Але Всесвітня федерація футболу ФІФА вирішила не забороняти ні африканські дудки, ні їхню німецьку версію. Ґерд Керберґ та кого партнер сподіваються продати п’ять мільйонів вувузел до Чемпіонату світу в ПАР. Скільки вже продано, вони не кажуть.

Автор: Ютта Вассерраб / Роман Гончаренко

Редактор: Дмитро Каневський