Лікарський кабінет “загальної медицини розмістився у квартирі одного з типових нюрнберзьких житлових будинків. У приймальні вітаються російською і німецькою. Поруч - невеличкий операційний кабінет. Операції у стінах багатоповерхівки може провести сімейний лікар. “У нас є і невеликі операційні набори, усі необхідні матеріали, спеціальне світло. Дрібні операції ми можемо проводити на місці. Наприклад, коли потрібно видалити абсцеси, бородавку або маленьку пухлину”, - розповідає лікар-українець Олександр Ананко.

Він – сімейний лікар. Народився у Дніпропетровську, навчався у Києві, тепер працює в Нюрнберзі. До нього приходять з усіма можливими захворюваннями: від мігрені до врослого нігтя. В інтерв’ю DW Ананко розповів, що його завдання “вилікувати настільки, наскільки це можливо. А, коли потрібно, направити до відповідного спеціаліста”.

Німеччина: дефіцит лікарів

Робочий день доктора Ананко зазвичай розпочинається о 7-й ранку. Протягом усього дня екран комп’ютера залишається в полі зору Олександра. Перед очима завжди список пацієнтів, які чекають за дверима його кабінету на консультацію. Записано, хто, коли і з якими скаргами прийшов. Один "клік" – відкривається історія хвороби з діагнозами, результатами аналізів, лікуванням тощо. Окрім цього, програма знає, скільки часу людина вже чекає на прийом.

"Якщо пацієнт чекає занадто довго, то його прізвище починає блимати на екрані жовтим. Коли він вже зовсім "пересидів" - червоним. І це дає мені сигнал, що мені потрібно пришвидшити темпи", - розповідає лікар. За словами спеціаліста – така система для роботи - життєва необхідність. В середньому одному лікареві за зміну доводиться оглянути кілька десятків пацієнтів.

Останнім часом лікарі у Німеччині дедалі більше скаржаться на перевантаження на роботі та занадто щільний графік. Статистика Федеральної палати лікарів свідчить про те, що багато хто "тікає" за кордон у пошуках більш сприятливих умов праці. Натомість, вакантні посади у ФРН намагаються заповнити іноземцями, у тому числі з країн СНД.

Україна: дефіцит пацієнтів

В Україні медикам часто доводиться стикатися з дефіцитом пацієнтів. На батьківщині Олександр працював хірургом в одній із найбільших міських лікарень столиці. Щодня за пацієнта доводилося боротися. "На одного припадало чи не п’ять лікарів. Ми вже ледве вирішували жеребом, хто лікуватиме хворого. Доходило до абсурду. Люди роками не йшли у відпустку, щоб не втратити свою палату", - пригадує він.

Свято профілактичної медицини

У чому причина таких диспропорцій? Доктор Ананко вважає, що українці лікування хвороби пов'язують передусім з фінансовими витратами. "Лягти в лікарю з якоюсь серйозною хворобою – це майже як купити машину чи з'їздити у відпустку. Всім потрібно заплатити, купити ліки тощо", - каже він. Люди відтягують візит до лікаря, доки їм не стане зовсім погано.

Натомість у Нюрнберзі Ананку доводиться мати справу з пацієнтами, які вчасно проходять профілактичні медогляди і радо самі звертаються до нього за порадою. Вони зацікавлені в тому, щоб якомога раніше виявити потенційну загрозу хвороби. "Це просто якесь свято профілактичної медицини. Все на ній побудовано", - зазначив він ву розмові з DW.

Про роботу у Києві в Олександра залишилися приємні спогади. Йому поталанило попрацювати з відомими професорами, з колишніми колегами він залишився у теплих стосунках. Більше того, за його словами, професія хірурга в медицині вважається чи не найпрестижнішою.

Здійснення мрії

Радикально змінити свій професійний шлях спеціаліста підштовхнули прагматичні міркування. "В мене не було квартири і українська медицина не давала мені жодних "фінансових гарантій" на майбутнє", - розповів Олександр. Психологічно переїзд дався йому легко. "Я чітко знав чого хочу і заради чого їду". Німецьку він вивчив ще в Києві – на заняттях Гете-інституту.

У Нюрнберзі робочий шлях почався з практики у невеличкій сільській лікарні. "Хірургам адаптуватися було завжди доволі просто. Їх бракувало в Німеччині. Тому я вже фактично за рік після свого переїзду знайшов роботу", - каже лікар.

З хірурга він перекваліфікувався в сімейного лікаря. "В Україні бути сімейним лікарем вважалося якось непрестижно. А тут я можу нарешті займатися тим, чим завжди хотів", - розповідає він.

У вільний від роботи час він намагається допомогти колегам-медикам з України влаштуватися на роботу в Німеччині. Доктор пише статті для спеціалізованих медичних видань, а іноді і "підшукує" лікарів-українців на конкретну вакансію.