Монумент "Батьківщина-мати" - це суцільнозварна сталева споруда, встановлена на конусному п'єдесталі 40-метрової висоти. Загальна висота монументу - 102 метри, вага - близько 500 тонн. "Батьківщина-мати" вважається однією з найвищих статуй у світі та є своєрідною візитівкою столиці України.

Молодята приходять до могили невідомого солдата біля муру Кремля із квітами, а державні гості - покладають вінки. У Росії День перемоги відзначається 9 травня. Зазвичай це свято супроводжується військовим парадом із залученням техніки та авіації на Червоній площі. Однак цього року парад перенесли через поширення коронавірусу.

За різними оцінками, СРСР втратив у Другій світовій війні від 25 мільйонів до 42 мільйонів осіб. Ці втрати є більшими, ніж у будь-який іншій країні. 85-метровий монумент "Батьківщина-мати кличе" у Волгограді присвячений одній із найкровопролитніших битв у історії людства - Сталінградській битві, яка точилася з 25 серпня 1942-го до 2 лютого 1943 року.

Порожня могила як символ: меморіал на лондонській вулиці Вайтхолл був спочатку споруджений для вшанування жертв Першої світової війни. З 1946 року він також є пам'ятником полеглим у Другій світовій війні.

Скульптура зображує екіпаж бомбардувальника і присвячена 55 573 службовцям ВПС союзників, які загинули під час Другої світової війни. Відкриття пам'ятника у 2012 році викликало суперечки через те, що союзна авіація бомбардувала німецькі міста навіть наприкінці війни. Ці бомбардування забрали життя біля 600 000 цивільних осіб.

Під Тріумфальною аркою на Єлисейських полях знаходиться могила невідомого солдата. Цей меморіал присвячений пам'яті жертв обох світових воєн. 8 травня президент Франції Еммануель Макрон і високопоставлені військовослужбовці поклали на могилу вінки, але цього року без публіки.

Ще однією важливою датою для Франції, крім дня капітуляції Німеччини, стало 6 червня 1944 року. У так званий "День Д" 150 тисяч солдатів союзників висадилися в Нормандії і відкрили Західний фронт. Численні меморіали, музеї та військові кладовища уздовж узбережжя Атлантики присвячені одній із найважливіших битв Другої світової війни, яка забрала життя близько 68 000 осіб.

Цей меморіал був відкритий у 2004 році. Він присвячений 16 мільйонам американців, які брали участь у Другій світовій війні. До монументального комплексу веде "Мур миру" із 4048 позолоченими зірками - одна зірка на 100 полеглих. Для США 8 травня - це "День перемоги в Європі". Остаточне закінчення війни відзначається 14 серпня - у день, коли керівництво Японії віддало наказ припинити бойові дії.

Скульптура "Безумовна капітуляція" втілює сюжет всесвітньовідомого фото з журналу Life, на якому моряк 14 серпня 1945 року, після звістки про капітуляцію Японії, спонтанно цілує незнайому медсестру на Таймс-сквер у Нью-Йорку. Скульптура виставлялася в різних містах, зокрема, у в Сан-Дієго (на фото). 2019 року на ній з'явилося графіті #MeToo.

Щороку 6 серпня о 8:15 ранку в Хіросімі звучить "Дзвін миру", який нагадує про перший у світі атомний удар 6 серпня 1945 року. Сьогодні руїни, які колись були центральним комерційним і житловим районом міста, є об'єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. У парку миру розташовані понад 70 пам'ятників і меморіалів, що увічнюють пам'ять 146 тисяч прямих і непрямих жертв вибуху атомної бомби.

У храмі Ясукуні в Токіо японські політики вшановують пам'ять понад двох мільйонів японських солдатів, які загинули у Другій світовій війни. Але серед них є й 14 засуджених і страчених військових злочинців. Такі країни, як Китай та Південна Корея, що були окуповані Японією, регулярно висловлюють свій протест із цього приводу.

13 грудня 1937 року японські війська захопили місто Нанкін, де влаштували різанину, що тривала шість тижнів. За різними оцінками, вона забрала життя від 200 тисяч до 300 тисяч китайців. У меморіалі в Нанкіні є музей з численними документами, фотографіями та історичними кіноматеріалами, а також меморіальна доріжка з відбитками ніг тих, хто уцілів.

Меморіал Голокосту був закладений у 1953 році рішенням Кнесету й присвячений пам'яті близько шести мільйонів євреїв, убитих нацистами. У центрі величезного комплексу - позбавлена вікон "Зала пам'яті", в якій горить вічний вогонь. На підлозі висічені назви 22 найбільших таборів смерті.

Серед численних меморіалів пам'яті жертв Другої світової війни у німецькій столиці найвідомішим є меморіал Голокосту. Його 2711 стел нагадують про мільйони вбитих у Європі євреїв. Ідея створення меморіалу виникла ще у 1980-х роках, але відкрили його тільки у 2005 році

Центральним елементом меморіального комплексу "Нова сторожа" в Берліні є збільшена копія скульптури Кете Колльвіц (Käthe Kollwitz). Вона зображує матір, яка обіймає свого мертвого сина. У даху приміщення зроблено спеціальний отвір, через який скульптура піддається впливу берлінського клімату з його дощами і снігом. Це символізує страждання цивільного населення в часи Другої світової війни.

Рівно 75 років тому в головній штаб-квартирі Гітлера "Вовче лігво", розташованій у тодішній Східній Пруссії, вибухнула бомба, котра мала вбити Адольфа Гітлера. Замах провалився. Гітлер вижив. Вже через кілька днів після спроби вбивства диктатора, учасників замаху стратили.

Головним учасником замаху 20 липня 1944 року був Клаус Шенк фон Штауффенберґ. Ще 1942 року Штауффенберґ, який служив офіцером, зрозумів, що в Другій світовій війні нацистам не перемогти. Щоб врятувати Німеччину від майбутньої катастрофи, він разом з іншими офіцерами вермахту вирішив повалити гітлерівський режим.

Метою членів "Групи Крайзау" була докорінна політична реформа Німеччини. Провідними фігурами в цьому русі були Гельмут Джеймс фон Мольтке і Петер Йорк фон Вартенбурґ (на фото). 1944 року дехто з членів групи приєднався до спроби замаху на Гітлера, проведеного 20 липня. Згодом їх засудили до страти.

Починаючи з 1942 року група мюнхенських студентів, очолювана Гансом та Софією Шолль, котрі були братом і сестрою, намагалася чинити опір нацистам. Називали вони себе "Біла троянда". Члени групи опору поширювали тисячі листівок, що засуджували злочини нацистів. У лютому 1943 року Софі та Ганса Шолль викрило гестапо, а згодом їх засудили до страти.

1939 року тесля Ґеорґ Ельзер розмістив у Мюнхені вибухівку за трибуною в пивниці "Бюрґербройкеллер", де мав виступати Гітлер. Бомба вибухнула, та вже тоді, коли Гітлера за трибуною не було, бо його промова тривала менше, ніж планувалося. Внаслідок вибуху загинуло семеро осіб, ще 60 отримали поранення. Того ж дня Ельзера заарештували, а згодом відправили в концтабір Дахау, де він помер 1945 року.

У роки Другої світової війни невеличкий берлінський фабрикант Отто Вайдт залучав для роботи в своїй майстерні переважно сліпих та глухих євреїв. Його майстерня, що спеціалізувалася на випуску віників та щіток, вважалася "важливим оборонним підприємством", тож нацисти не змогли її закрити. Впродовж війни Вайдтові вдалося захистити своїх робітників-євреїв від депортації.

Чимало митців та інтелектуалів вже з моменту приходу Гітлера до влади 1933 року стали запеклими ворогами режиму. Багато-хто з тих, котрі не бажали пристосовуватись, але не могли відкрито протистояти системі, були змушені емігрувати. А ця берлінська група кабаретистів "Катакомба" безстрашно критикувала режим. 1935 року гестапо закрило театр, а його засновника Вернера Фінка ув'язнили в концтаборі.

Дехто з молодих людей розглядав у той час американо-англійський стиль життя, який ототожнювався з парним танцем свінг, як спосіб відкрито чинити спротив нацистам з їхнім гітлерюґендом. У серпні 1941 року передусім у Гамбурзі проколотилася хвиля арештів молодих людей, які захоплювалися свінгом. Багатьох з них взяли під варту, а декого депортували в спеціальні концтабори для молоді.

За допомогою пеленгаторів гестапо виявляло нелегальні передавачі груп опору. Приміром, улітку 1942 року було заарештовано понад 120 членів групи "Червона капела". Мета групи, що гуртувалася навколо Гарро Шульце-Бойзена та Арвіда Гарнака, - допомога євреям, фіксація злочинів нацистів та поширення листівок. Понад 50 учасників цієї групи засудили до смертної кари та стратили.

19 липня 1953 року в Берліні відбулося урочисте відкриття меморіального комплексу, присвяченого німецькому руху опору. Комплекс відкрили на тому місці, де стратили Штауффенберґа після невдалого замаху на Гітлера. Але сам комплекс вшанував всіх мужніх жінок та чоловіків, котрі протистояли гітлеризму навіть ціною власного життя.