1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Злочини без кари: жертви насилля більше не мовчать і в Росії

Галина Петровська, Аніта Грабська9 липня 2016 р.

Флешмоб "Я не боюся сказати", який розпочався в Україні, поширився і в Росії. Як кажуть експерти, лише 12 відсотків з тих росіянок, які зазнали насилля, звертаються в поліцію, оскільки "більшість вважає це ганебним".

Фото: picture-alliance/PIXSELL/Puklavec

Флешмоб #ЯНеБоюсьСказати ‪#ЯНебоюсьСказать, який розпочався в соціальних мережах України, а потім підхопився і в Росії та Білорусі, показав масштаб проблеми сексуальних домагань і насильства в пострадянському суспільстві.

Після публікації посту української громадської активістки Анастасії Мельниченко, яка розповіла про власний пережитий досвід сексуального насилля, у Facebook заговорили жертви не тільки з України, а й Білорусі та Росії. Кожна з цих розповідей приголомшує.

Daria Aptekareva "Мені було трохи менше 5 років. Він був викладачем у гуртку малювання, куди мене відвели мама з бабусею. Я мало що пам'ятаю. Пам'ятаю, що він затягнув мене в підсобку під приводом допомогти йому донести полотна…"

Анна Шеломовская "Я ось сиджу і не можу наважитися витягнути на поверхню те, що я намагалася забити і забути назавжди. Це жахливо страшно".

Alisa Taezhnaya "Ох, стільки всього можу розповісти. Історія завдовжки в життя…"

Людмила Косягина "Я обов'язково напишу, пізніше, коли буду готова…"

Анастасия Морозова "Довго думала, чи брати участь у цьому флешмобі. Вирішила, що все-таки потрібно. Хоча б для того, щоб чоловіки та й жінки з моєї френд-стрічки уявляли собі масштаб. Про це треба говорити. Обов'язково. І розповідати про це донькам. І що, напевно, навіть важливіше - синам".

Злочини без кари

Жіночих історій про сексуальні домагання та зґвалтування в дитинстві, юності та дорослому віці, розказаних у Facebook, - сотні. І майже в жодній із них не повідомляється про покарання, яке мали б отримати злочинці.

На флешмоб відгукнулися не лише ті, кому довелося зіткнутися з цією бідою. Найбільше коментарів - на підтримку тих, хто пережив насилля і наважилися про це розповісти.

Анна Серёгина "Цілий день сьогодні стрічка кидає прямо в обличчя історії такого болю й жаху, що куди там Кінгу".

Екатерина Хорольская "Прочитала і ніби своїм життям пробігла і стало млосно від думки "це ж майже з кожною, напевно, щось було".

Алексей Логунов "От же ж як буває. Постійно здається, що це тільки в телевізорі або десь там далеко і не з нами відбуваються такі історії. А воно ось тут, поруч".

Поруч зі словами підтримки киплять і дискусії - від звинувачень на кшталт "сама винна, що довела до такого" і невіри в те, що чиясь сповідь викорінить проблему.

Alexandr Berdnikov "Уже який пост сьогодні читаю на цю тему і бачу, що серед коментаторів мужиків 5-10 відсотків, при цьому половина з них - тупаки, які розповідають про "не треба гуляти пізно", "провокації", "де ви таких друзів знайшли" та інший адЪ".

Костя Адам "Це не означає, що я не проти насилля й дискримінації. Але я не розумію, як цей флешмоб допоможе. Чи стане через нього легше людям, які вилили свою душу, дуже сумніваюся. Чи буде менше таких випадків? Однозначно ні".

#яНеБоюсьСказати - флешмоб проти насилля (07.07.2016)

01:05

This browser does not support the video element.

Час протидіяти насиллю

Однак виконавча директорка російського незалежного благодійного центру допомоги тим, хто пережив сексуальне насилля, "Сестри" Марія Мохова переконана: "Сам відгук на флешмоб вказує, що суспільство підійшло до того, аби вголос сповістити про серйозну проблему - викорінення насилля".

У коментарі для DW Мохова заявила, що ця тема повинна стати приводом для широкої суспільної дискусії не лише в соціальних мережах, аби переглянути ставлення, у тому числі й держави, до всіх постраждалих від злочинів такого типу.

"За статистикою Федеральної служби виконання покарань, у Росії щороку засуджують до 12 тисяч людей за статтями про зґвалтування та розпусні дії", - каже глава центру "Сестри". Однак, за її словами, лише 12 відсотків із усіх, хто зазнав насилля, звертаються в поліцію, оскільки "більшість вважає це ганебним". Причому серед тих, хто звернувся по допомогу до правоохоронних органів, лише трьом відсоткам вдалося довести справи до суду.

Марія Мохова звернула увагу і на те, що зіткнення з сексуальним насиллям - це не специфічна жіноча або дитяча проблема: "Усі знають, що відбувається в армії та в'язницях, і таких "чоловічих" історій теж дуже багато". "Кількість постраждалих не зменшується, жертвою може стати будь-хто, тому суспільство повинне рішуче позбуватися толерантного ставлення до насилля", - впевнена експертка.

Пропустити розділ Більше за темою

Більше за темою

Більше публікацій
Пропустити розділ Топтема

Топтема

Пропустити розділ Більше публікацій DW

Більше публікацій DW