Уже 100 днів Німеччина уважно стежить за тим, чи не розійдуться добрі наміри нового президента з його справами. Перші кроки свідчать, що він залишається відданим своєму життєвому кредо - захисту прав та свобод. Так, зокрема, Йоахім Ґаук, протестуючи проти умов ув'язнення Юлії Тимошенко, першим з європейців відмовився від візиту в Україну на "Євро-2012". Німецький президент таким чином став каталізатором загальноєвропейського політичного бойкоту футбольної першості.

72-річний колишній священник Євангелістської церкви з Ростока у своїх виступах багато говорить про щастя і свободу, але також про відповідальність, яка з цього випливає. Ці слова знаходять симпатію серед населення: згідно з опитуванням Forsa на замовлення журналу "Stern", 78 відсотків громадян ФРН задоволені роботою Ґаука, 26 відсотків з них навіть дуже задоволені. Лише дев'ять відсотків почуваються погано представленими найвищою посадовою особою в державі.

Наскільки важлива свобода?

Публіцист Альбрехт Мюллер, автор книги про Ґаука "Хибний президент", належить до останніх. За його словами, Ґаук досі дбав лише про свободи тих, хто більше заробляє, але не про економічне підґрунтя для існування малозаможних. "Що таке свобода для молодого чоловіка з Мекленбургу-Передньої Померанії, який не може знайти роботу та мусить їхати у неділю до Мюнхена, щоб у п'ятницю повернутися?" – запитує Мюллер, який працював керівником відомства федерального канцлера Віллі Брандта. "Мій президент повинен збагнути, що сьогодні близько восьми мільйонів людей у Німеччині живуть у соціально-економічних умовах, що де-факто обмежують свободу", - пояснює він.

Якщо усередині країни Ґауку доводиться подекуди чути неприємні речі на свою адресу, то його закордонні виступи здобували одні лише компліменти: в Польщі, Бельгії, Ізраїлі та Швеції.

Ґаук заважатиме врятувати євро?

Під час першого ж візиту до інституцій Європейського Союзу в Брюсселі у квітні Ґаук, європеєць за переконаннями, закликав «наважитися на більше Європи». Ліберальний політик Йорґ ван Ессен (а ліберали відіграли важливу роль в обранні Ґаука федеральним президентом) вважає ці слова дуже правильними. Німці не повинні через європейську боргову кризу тікати у свій равликовий будинок, у глобалізованому світі їм слід якраз посилювати європейські інституції, розтлумачив він слова Ґаука.

Щоправда, у дискусії щодо більшої дисципліни державних бюджетів Йоахім Ґаук ризикує стати перешкодою. Хоча урядова коаліція та опозиція в ФРН після довгих суперечок урешті-решт порозумілися щодо підтримки рятувального пакету для єврозони, президент заявив, що поки не поставить свій підпис під відповідним законом. Він буде чекати, доки конституційний суд у Карлсруе перевірить всі скарги від громадськості до цього документу. Отже, впровадження рятувального механізму ESM з 1 липня 2012 року – під питанням.

Публіцист та критик Ґаука Альбрехт Мюллер вважає, що настав час скорегувати курс. Замість «беззмістовної балаканини про свободу» федеральний президент має стати застережним голосом Європи. Адже для країн з великими боргами, яких фінансові ринки нині примушують до суворого заощадження, гімни свободі видаються знущанням. «Є люди, які радіють, якщо молоді та добре освічені греки приїжджатимуть до Німеччини в якості гастарбайтерів, - засуджує Мюллер суспільну критику держав-боржників Греції, Португалії, Іспанії, Ірландії та Італії. - Це падіння моралі, і президент має висловитися з приводу цього».

Ґаук провокує дискусію про закордонні місії бундесверу

Натомість Ґаук у свої перші 100 днів вирішив сколихнути зовсім іншу дискусію. Під час візиту до бундесверу в червня федеральний президент віддав належне німецькій післявоєнній армії як "опорі свободи ". Він почав дискусію щодо військових місій німців в Афганістані, Сомалі та Косовому. Громадянам повинно стати зрозуміло, "що вимагається від солдатів, та яких завдань ми очікуємо від них у майбутньому". Крім того, констатував він у своєму виступі в Академії керівних кадрів бундесверу, для «суспільства, яке шукає щастя», важко змиритися з тим, що знову з'явилися «німецькі загиблі у війні».

Для публіциста соціал-демократичної орієнтації Альбрехта Мюллера це є грубою провокацією. "Наш президент робить нечесно, якщо ми прагнемо щастя, а він прив'язує це до жертв військових місій",- нарікає Мюллер. Замість того, щоб закликати до участі у військових операціях, президент зобов'язаний пропагувати примирення між народами та відмову від насильства.

Президент повинен нарешті почати говорити про соціальну справедливість, продовжує Мюллер. Інакше він нестиме відповідальність за подальше розшарування суспільства на бідних і багатих і таким чином «буде схожим на попередників Горста Келера або Генріха Любке». Чи встигла долетіти до Йоахіма Ґаука ця критика - невідомо. Однак незадового до 100-денного ювілею на посаді президент знайшов час відкрити бюст одного зі своїх попередників у дворі президентського палацу. Його ім'я – Горст Келер.