Андрій Яровий зник на непідконтрольній українському уряду частині Луганщини майже півроку тому. Він приїхав з Києва, щоб в черговий раз провести моніторинг програм з протидії ВІЛ та туберкульозу, які впроваджуються за підтримки Глобального фонду боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією. Впродовж останніх чотирьох років Яровий неодноразово відвідував Донецьк й Луганськ, але цього разу все пішло не так: наприкінці серпня 2018-го стало відомо про його зникнення.

Правозахисник та активіст спільноти наркозалежних людей Андрій Яровий ще з початку двохтисячних років співпрацює з багатьма громадськими організаціями, зокрема є консультантом Міжнародного благодійного фонду "Альянс громадського здоров'я". Перша інформація про долю активіста з'явилася лише через два місяці після його зникнення - у листопаді 2018-го в "ЛНР" побувала глава моніторингової місії ООН з прав людини в Україні Фіона Фрейзер. Як з'ясувалося, проросійські сепаратисти звинувачують активіста у контрабанді наркотиків.

Спочатку кинули в підвал

Річ у тім, що Андрій Яровий є наркозалежним, але проходить замісну підтримувальну терапію (ЗПТ). Йдеться про сучасний метод лікування наркозалежності та профілактики ВІЛ/СНІД. Цей метод поширений у 80 країнах світу. У межах цієї терапії в Україні використовується в тому числі й напівсинтетичний опіоїд бупренорфін. Під час останньої поїздки до Луганська Яровий мав при собі 0,152 грама бупренорфіну, який він отримав абсолютно легально у своєму лікувальному закладі в Києві. Саме за наявність цього препарату Андрія Ярового й затримали в Луганську. 

 Як розповіли DW в "Альянсі громадського здоров'я", донедавна активіста утримували в підвалі так званого "міністерства державної безпеки ЛНР", але на початку лютого перевели до слідчого ізолятора Луганська в очікуванні "судового розгляду". Також за інформацією "Альянсу громадського здоров'я", Яровий є в списках на обмін полоненими. А 12 лютого в справі Ярового в порядку пріоритетності відкрив провадження Європейський суд з прав людини.

 Кого ще переслідують сепаратисти

Андрія Яровий - лише один з випадків порушення прав людини в "ДНР" та "ЛНР". Як розповіла в інтерв'ю DW віце-директорка європейського підрозділу Human Rights Watch Рейчел Денбер, проросійські сепаратисти на Донбасі переслідують дуже широке коло людей: від релігійних меншин та представників ЛГБТ-спільноти до людей з проукраїнськими поглядами. За її словами, проросійські сепаратисти "не мають жодної толерантності до тих, хто не дотримується традиціоналістичних ідей або просто критично налаштований".

У своєму останньому звіті правозахисна організація Human Rights Watch звинуватила сепаратистів у тому, що вони діють повністю безконтрольно, а повний правовий вакуум робить затриманих ними людей абсолютно беззахисними. Самопроголошена влада "ДНР/ЛНР" фактично не допускає на окуповані території моніторингові правозахисні місії, тому повної інформації про порушення прав людини немає. Про кожен окремий випадок стає відомо, лише коли він набуває розголосу завдяки діям родичів, друзів, волонтерів чи активістів.

"Неправильна" віра

Серед тих, хто постійно зазнає тиску з боку проросійських сепаратистів на Донбасі, - численні протестантські церкви. Як розповів DW Кразимір Янков з Amnesty International, йдеться про згортання діяльності тих релігійних громад, які "не належать до домінуючої церкви в регіоні". Себе проросійські бойовики називають "православною армією", а вірян євангелічних християнських церков - "екстремістами", "сектантами", "шпигунами США" або "шпигунами ОБСЄ".

За останні п'ять років, тобто з початку війни на Донбасі, на переслідування з боку сепаратистів скаржились Свідки Єгови, п'ятидесятницька церква "Преображення Господнє", церков "Христос є відповідь", "Добра новина" та багатьох інших. Віряни, які виїхали з окупованих територій, розповідають, що пасторів їхніх громад затримували та били, а майно - відібрали. Наприклад, у молитовному домі мормонів в Донецьку сепаратисти відкрили свою службу реєстрації актів цивільного стану. 

У 2018 році у "ДНР/ЛНР" оголосили так звану "перереєстрацію", за результатами якої діяльність всіх протестантських релігійних громад опинилася поза законом. Так, з вересня 2018-го заборонили Свідків Єгови. Чимало вірян уже виїхали, а ті, котрі залишилися, збираються підпільно. Як заявляє українська громадська організація "Інститут релігійної свободи", бойовики мають на меті викорінити будь-яке інакомислення і спроби непокори, і тому переслідують також греко-католиків та проукраїнських православних.

"Неправильна" любов

Не меншу жорстокість проросійські сепаратисти демонструють і відносно представників ЛГБТ-спільноти. На непідконтрольній українському уряду частині Донбасу гомофобія стала частиною антиєвропейської та антиамериканської риторики. Як заявляють правозахисники, ватажки "ДНР" навіть не хочуть чути про існування гомосексуальних людей. Тож одразу після захоплення проросійськими бойовиками частини Донбасу там закрили усі гей-клуби, жодної ЛГБТ організації на окупованих територіях не залишилося, а дружній до ЛГБТ арт-центр "Ізоляція" у Донецьку розгромили, його приміщення бойовики використовують як в'язницю.

Як розповідає директорка громадської організації "Інсайт" Олена Шевченко, одразу після приходу на Донбас "руского міра" почали надходити повідомлення про тортури, вбивства і зникнення геїв. Втікачі з "ДНР" та "ЛНР" розповідають про систематичні переслідування, дискримінацію, полювання на гомосексуальних людей, шантаж. Є повідомлення про випадки, коли представники ЛГБТ-спільноти не могли зайти в свої квартири, бо на них там чекали бойовики, і були змушені терміново виїжджати за межі "ДНР" та "ЛНР". З початку війни чимало представників ЛГБТ уже виїхало з окупованих територій. Ті ж, хто залишився, тримають у таємниці свою сексуальну орієнтацію.

За даними ГО "Інсайт", яка надає тимчасовий прихисток ЛГБТ зі Східної України та Криму, щомісяця вони допомагають двом-трьом новим утікачам з ОРДЛО, проте насправді їх кількість значно більша, адже до притулку приходять тільки ті, хто не має родичів чи друзів.

Міжнародні правозахисні організації заявляють, що на окупованих територіях Донбасу порушуються чи не всі базові права та свободи людини, і закликають самопроголошену владу проросійських сепаратистів допустити спостерігачів на територію так званих "ДНР/ЛНР". Поки що ці заклики залишаються без відповіді. Чи не єдині, кого сепаратисти поки що готові приймати, це представники моніторингової місії ООН з прав людини  в Україні.