Белінський кінофестиваль відкриє мультфільм "Острів собак" постійного учасника заходу - американського режисера Веса Андерсона (Wes Anderson). Він вже тричі представляв свої роботи на найбільшому кінофестивалі Німеччини. "Острів собак" стане першим за історію Берлінале мультфільмом, який відкриє цей кінофестиваль. Його героям свої голоси подарували Скарлетт Йоханссон, Тільда Свінтон та Йоко Оно.

Режисери з Голлівуда - бажані гості для усіх найбільших кінофестивалів світу, і Берлінале - не виняток. Окрім фільму Веса Андерсона, на Берлінському міжнародному кінофестивалі цього року покажуть стрічку "Не хвилюйся, далеко пішки він не піде" (на фото) Гаса ван Сента (Gus van Sant) та фільм "Божевільна" Стівена Содерберга (Steven Soderbergh).

Німецькому кіно теж є що запропонувати. За "Золотого ведмедя" боротимуться стрічки прославлених режисерів з ФРН Крістіана Петцольда (Christian Petzold) та Філіпа Ґренінґа (Philip Gröning). Драму "Tранзит" Петцольда знято за мотивами книги Анни Зеґерс (Anna Seghers). Тоді як картина Ґренінґа "Mого брата звати Роберт і він ідіот" (на фото) розповідає про складні стосунки між братами та сестрами.

На Берлінале буде представлене і українське кіно. Дебютний повнометражний художній фільм режисерки Марисі Нікітюк "Коли падають дерева" покажуть у секції "Панорама". Світова прем’єра стрічки відбудеться 20 лютого. Крім того, свою документальну стрічку "День Перемоги" у секції "Форум" представить український режисер Сергій Лозниця.

Фестивалі приваблюють глядачів незвичними фільмами з різних куточків світу. Серед стрічок, які цього року боротимуться за "Золотого ведмедя", не лише кіновелетні із США та Європи. Сильно представлена Латинська Америка. За головний приз фестивалю знову змагатиметься й Іран - цього разу з комедією "Свиня" (на фото) режисера Мані Хагігі (Mani Haghighi).

Цього року міжнародне журі Берлінале очолив німецький режисер Том Тиквер (Tom Tykwer). Визначити переможців йому допоможуть бельгійсько-французька актриса Сесіль де Франс (Cecile de France), американська продюсерка Адель Романскі (Adele Romanski) та японський композитор Рюічі Сакамото (Ryuichi Sakamoto).

Берлінале завжди вважався найбільш заполітизованим серед провідних світових фестивалів. Як найбільший кінофестиваль Німеччини, він навіть може впливати на політику. Очільник Берлінале Дітер Косслік (Dieter Kosslick) вже заявив, що кампанія #MeToo відіграватиме на ньому значну роль. Фільми, присвячені кризі біженців, які були активно представлені торік, у 2018-му знову в тренді.

Заклик німецької актриси Анни Брюґґеманн (Anna Brüggemann) до свободи у дрес-коді на червоній дорожці змусив чекати з нетерпінням, яке вбрання буде у зірок у ніч відкриття. Чи з’являться такі акторки як Ізабель Юппер (Isabelle Huppert) (на фото) та Емілі Вотсон (Emily Watson) у чорному?

Tрадиційно у секції "Форум" представлені роботи режисерів з усього світу, які зазвичай маловідомі в Німеччині. Серед них цього року режисер Наваполь Тамронграттанаріт (Nawapol Thamrongrattanarit) з Таїланду, який презентує свою п’яту стрічку, драму про смерть під назвою "Завтра".

У секції "Панорама" є чимало цікавого. Приміром, поетична робота "Obscuro Barroco" грецької режисерки Євангелії Краніоті (Evangelia Kranioti), яка розповідає про символічну фігуру бразильских транссексуальних кіл Луану Муніз (Luana Muniz).

Завдяки цій секції відвідувачі зможуть подорожувати далекими світами. Цього року у програмі історичних фільмів роботи, які представляють золоту еру німецького кіно в часи Веймарської республіки, серед яких фільм "Oпіум" (1919) Роберта Райнерта (Robert Reinert).

Поруч із численними новими фільмами та ретроспективними показами на Берлінале будуть представлені сім дуже особливих робіт. Йдеться про оцифровані роботи класиків, зокрема, відомий шедевр німецького режисера Віма Вендерса (Wim Wenders) "Небо над Берліном".

Платформа Berlinale Talents завжди була місцем зустрічі для молодих кінематографістів. Цього року сюди запросили близько 250 початківців з 81 країни, з-поміж них режисери, оператори та монтажери. За словами керівників фестивалю, "більшість молодих кінематографістів працюють у сфері кіно від 5 до 10 років, і вже мають певний досвід".

У секції "Native" демонструються роботи корінних народів. Цьогоріч у ній здебільшого стрічки з острівних держав Тихоокеанського регіону. Серед них - документальний фільм "MA'OHI NUI, у серці океану, моя країна", в якому показані катастрофічні наслідки французьких ядерних випробувань, які проводилися у Французькій Полінезії до 1996 року.

Секція "Кулінарне кіно" цього року концентрується на зв’язку їжі та політики. "Як в культурі, такі і в політиці треба приймати складні рішення. Це певною мірою схоже на приготування їжі, що так само може бути досить складно", - каже директор Берлінале Дітер Косслік. Серед 10 фільмів - стрічка "Лорелло та Брунелло" італійця Якопо Квадрі (Jacopo Quadri) про проблеми дрібних фермерів у Тоскані.

Її слід оцінювати окремо: Меріл Стріп вважається найшановнішою акторкою сьогодення, здатною зіграти будь-яку роль, і осипаною нагородами за її талановиту гру. Вона отримала три "Оскари", 19 разів її номінували на цей жаданий трофей. Нині всі радіють її новій ролі: Меріл Стріп очолила журі "Берлінале-2016".

Щороку в журі "Берлінале" сидить німець. Цього разу - це актор Ларс Айдінґер. Справжній берсерк - він завжди грає так, ніби йдеться про його власне життя: на сцені в ролі Гамлета чи Річарда ІІІ або в кіно. Прорив Айдінґера стався у 2009-му на "Берлінале". Він відзначився своєю роллю надзвичайно суперечливого сучасного чоловіка у фільмі "Усі інші" ("Alle anderen") німецької режисерки Марен Аде.

Вона витончена, бліда, сором'язлива і одна з найважливіших актрис свого покоління в Італії. Альба Рорвахер з початку своєї кар'єри у 2004 році працювала з відомими режисерами, була неодноразово відзначена нагородами, а в 2009 році на "Берлінале" її удостоїли премії European Shooting Star. Торік вона відзначилася в конкурсній стрічці "Vergine giutara" разом з Ларсом Айдінґером.

Нік Джеймс має кілька захоплень: кіно, література та мистецтво. Він також був вокалістом у рок-гурті, однак це було до початку його блискучої кар'єри в ролі письменника, кінокритика та куратора. Джеймс публікувався в престижних британських виданнях, він також є редактором журналу про кіно Sight&Sound та, починаючи від 2012 року, куратором серії фільмів Deep Focus Британського інституту кіно.

Дастін Хофман її відкрив 1975 року на фестивалі в Каннах і запросив на зйомки фільму "Вся президентська рать" ("All the President's Men"). Відтоді француженці Бріджит Лакомб, яка живе в Нью-Йорку, замовлень не бракує. Вона фотографує на знімальних майданчиках найвидатніших режисерів і завдяки інтимним портретам кінозірок стала літописцем Голлівуду.

Сім років тому він вже був на відкритті "Берлінале". Клайв Оуен з Томом Тиквером зняли фільм "Інтернаціональ" ("The International"), яким відкрився фестиваль у 2009 році. На той час англієць був уже добре відомою світовою зіркою, однак завжди вмів утнути щось несподіване. Оуен не любить монотонності. Його можна побачити і в телесеріалах, і в артхаусних стрічках, і в блокбастерах.

Малгожата Шумовська почала свою кар'єру відразу з успіху. 2001-го року разом з її дебютним фільмом "Щаслива людина" ("Szczęśliwy człowiek") її номінували на європейську кінопремію у категорії "Відкриття року". Відтоді її фільмам завжди радіють на міжнародних фестивалях. Її останній успіх - фільм "Тіло" ("Body"). Жодна польська стрічка не здобула більше визнання у 2015 році.