Перші кроки астронавтів на Місяці. Ступаючи 20 липня 1969 року на поверхню нашого природного супутника, астронавт Ніл Армстронг вимовив одну з найвідоміших фраз в історії: "Це маленький крок для людини, але гігантський стрибок для всього людства".

Ракета з астронавтами, котрі мали висадитись на Місяці, стартувала 16 липня 1969 року з мису Канаверал у штаті Флорида. Це була Saturn V, деякі характеристики якої ще й по сьогодні залишилися неперевершеними: близько 110 метрів заввишки, вагою майже 3000 тонн. На борту космічного корабля, який вона виводила, - Ніл Армстронг, Едвін "Базз" Олдрін та Майкл Коллінз.

Про старт місії "Аполонн-11" з місця події повідомляли тисячі репортерів. Офіційно було акредитовано 3497 журналістів. Усі вони юрмилися в пресцентрі Космічного центру імені Джона Кеннеді.

Побачити пуск місії до Місяця кортіло не лише журналістам. У ті дні поблизу космодрому імені Кеннеді перебували сотні тисячі людей, що розмістилися просто неба на пляжах та дорогах неподалік, щоб якомога ближче побачити цю історичну подію.

З Центру управління польотами (ЦУП) стежив директор програми пілотованих польотів на Місяць "Аполлон" Семюель Ч. Філліпс (п.). Саме на ньому та його колегах лежала відповідальність за те, щоб перший політ на Місяць успішно розпочався та тріумфально завершився.

Один з членів екіпажу не міг відправитися на поверхню Місяця й змушений був перебувати в орбітальному кораблі. Тоді ним виявився Майкл Коллінс (посередині на фото). 2009 року він визнав: "Я почувався частиною того, що відбувалося на Місяці. Я знаю, що якби сказав, що мав тоді найкраще з трьох місць, не мене дивилися б як на брехуна чи бовдура, але скажу чесно, що я задоволений тим, що мав".

20 липня 1969 року о 20:17:58 за всесвітнім часом Ніл Армстронг коротко й ясно повідомив: "Орел" сів!". Але проминув ще деякий час, поки обидва астронавти справді змогли стати на поверхню Місяця. (…) Спочатку треба було підготуватися до відльоту спускового апарата. Історична мить настала 2:56:20 за всесвітнім часом - нога Армстронга ступила на поверхню нашого природного супутника.

Це фото Майкл Коллінз відзняв 21 липня. На ньому видно спусковий апарат "Орел" під час його повернення з поверхні Місяця, за ним видніє сам наш природній супутник, а вже на задньому тлі Земля. Коллінз чекав на Армстронга та Олдріна, перебуваючи на місячній орбіті.

Під час перебування на Місяці астронавти Армстронг та Олдрін зібрали чимало місячного ґрунту та каміння, з котрим повернулися на Землю. Ось цей камінець - частина тих трофеїв. Загалом у рамках шести висадок на Місяць астронавти назбирали близько 400 кілограмів місячного ґрунту та каміння. Всі ці екземпляри містяться в каталозі Lunar Sample and Photo Catalog.

Але під час місій "Аполлон" астронавти залишили на Місяці й чимало речей з Землі. Деякі з них, приміром, ось ця брошка Ніла Армстронга, були досить символічними. Зроблена в вигляді оливкової гілки - вона символізує мир. Майбутні туристи на Місяці знайдуть там і чимало інших предметів, що нагадують про перебування там перших астронавтів.

24 липня о 16:50 всесвітнього часу екіпаж висадився в Тихому океані, на відстані 21 кілометр від авіаносця USS Hornet, і за 1480 кілометрів на південний захід від Гаваїв. Після прибуття астронавти мали заповнити формуляри та офіційно передати місячний ґрунт та каміння. Потім їх відправили на карантин. Цей захід мав не допустили поширення на Землі можливих завезених з Місяця інфекцій.

Як бачите, астронавти місії "Аполлон-11" не носять космічні костюми, а натомість сомбреро і пончо, тобто Fiesta Mexikana! За 45 днів вони побували в 24 країнах і 27 містах. Цим США хотіли продемонструвати свою готовність поділитися власними космічними знаннями. Астронавтів приймали як суперзірок. На фото - астронавти в Мехіко, 23 вересня 1969 року.

Марсохід Perseverance, який на Марс відрядила NASA, не став гаяти жодної хвилини. Відразу після приземлення на поверхню червоної планети ввечері четверга за київським часом він відіслав на Землю чорно-білі знімки. Науковці сподіваються, що вже незабаром вони отримають подальші фото, відео та, можливо, аудіозаписи з Марсу.

Приблизно за сім хвилин до посадки літальний апарат увійшов в атмосферу Марсу зі швидкістю приблизно 20 тисяч кілометрів на годину. Через надто складні маневри, які необхідно було виконати при посадці, у контрольному пункті NASA ще раніше говорили про цей завершальний етап подорожі, як про "сім хвилин жаху".

Після входження в атмосферу у літального апарату відкрився гальмівний парашут. Спеціальний щит, який слугував для захисту від надвисоких температур, відділився. Включилися ракетні турбіни, які допомогли суттєво зменшити швидкість.

Під час останньої фази приземлення з висоти приблизно 20 метрів спеціальний кран опустив марсохід на поверхню планети в кратері Єзеро. Після цього платформа з краном приземлилась і сама. "Приземлення підтверджено", - завив керівник маневру приземлення, інженер NASA Сваті Мохан, слова якого процитувало інформаційне агентство AFP.

З величезним полегшенням й радістю сприйняли в контрольному центрі NASA звістку про посадку марсохода. Один з директорів NASA Томас Цурбахен зізнався, що навіть знехтував правилами, встановленими під час пандемії COVID-19, і, не стримуючи емоції, почав обнімати колег. Президент США Джо Байден заявив про "історичну" посадку.

Мета місії "Марс-2020" - з'ясувати, чи є життя на червоній планеті, а також зрозуміти, чи може її атмосфера так змінитися, що стане придатною для життя людей. Як пояснили в NASA, марсохід Perseverance ("Наполегливість") "слідуватиме за водою". Цим пояснюється й вибір місця висадки - вважається, що поблизу кратера Єзеро (Джезеро) є висохла річкова дельта й дно озера.

Новий марсохід NASA має допомогти своєму колезі Curiosity в його роботі на Марсі. Він важить понад одну тонну, несе на собі більше дослідницького обладнання та датчиків. Зокрема, марсохід оснащений сімома дослідницькими інструментами, 23 камерами, двома мікрофонами, одним лазером, а його маніпулятор потужніший за той, що на Curiosity. Він має навіть мінігелікоптер: на фото - перед марсоходом.

Гелікоптер на Марсі - це справжня прем'єра! Такий літальний апарат не використовувався ще під час жодної місії на червону планету. Можна собі уявити, що розробники застигли в напруженому очікуванні: як поводитиметься дрон в атмосфері Марсу і в умовах гравітації, яка є втричі меншою, ніж на Землі? Серед головних завдань місії - з'ясувати, чи можна видобувати кисень з марсіанських шарів ґрунту.

Curiosity, якому допомагатиме Perseverance, - поки що найбільший і найсучасніший з усіх марсоходів. Він "приземлився" ще 6 серпня 2012 року і з того часу проїхав понад 22,3 кілометра. Він не просто марсохід. Його офіційна назва - "марсіанська наукова лабораторія", і це справді повноцінна лабораторія на колесах.

Марсохід оснащений спеціальним спектрометром, який може аналізувати хімічні сполуки на відстані за допомогою лазера; повноцінною метеорологічною станцією, яка може вимірювати температуру, атмосферний тиск, радіацію, вологість і швидкість вітру; і найголовніше, хімічною лабораторією, яка може проводити детальні аналізи органічних сполук і постійно шукає ознаки інопланетного життя.

Curiosity довів теоретичну можливість життя на Марсі. Але він його ще не знайшов. Хоча й посилено шукає. Допомагає йому в цьому потужний бур. На зображенні він бере зразок всередині кратера Гейл.

Марсіанський порох обробляється великою кількістю приладів. Спочатку, він фільтрується і розділяється на частинки різного розміру. Після цього ці частинки сортуються і відправляються до різних аналітичних лабораторних пристроїв.

Попередники Curiosity були значно меншими. 4 липня 1997 року маленький марсохід Sojourner залишив свої перші сліди на поверхні червоної планети. Це був перший повноцінний марсохід, обладнаний рентгенівським спектрометром для проведення хімічних аналізів і оптичними камерами.

Три покоління марсоходів. Крихітка попереду - це Sojourner. Його вага - 10,6 кілограма, це ненабагато більше, ніж іграшковий автомобіль. Максимальна швидкість: один сантиметр на секунду. Opportunity важить вже 185 кілограмів. Curiosity на цьому тлі - розміром з невеликий автомобіль та вагою в 900 кілограмів - майже гігант. Він може рухатись зі швидкістю 4-5 сантиметрів на секунду.

Sojourner за своє життя проїхав майже 100 метрів і передавав дані та фотографії до 27 вересня 1997 року. Це один з останніх знімків, зроблених за дев'ять днів до того, як з ним перервався радіозв'язок. Найімовірніше, цей маленький мандрівник заснув через батарею, яка не пережила холодних марсіанських ночей.

Без досвіду Sojourner нові марсоходи навряд чи можна було б собі уявити. У 2004 році NASA висадила на Марс два марсоходи одного модельного ряду: Spirit і Opportunity. Spirit прожив шість років, подолавши відстань у 7,7 кілометра. Цей марсохід долав гори, брав проби ґрунту і боровся із зимами та піщаними бурями. З його братом, Opportunity, науковці втратили зв'язок 13 лютого 2019 року.

Opportunity пройшов марафонську дистанцію в 42 кілометри ще в 2015 році, і на теперішній час він дослідив набагато більше території, ніж Curiosity. Він робив проби ґрунту за допомоги маніпулятора, а потім аналізував їх. Також він оснащений трьома різними спектрометрами і навіть 3D-камерою. Востаннє він працював у "Долині Наполегливості", перш ніж його вивела з ладу піщана буря.

Ця панорама знята однією з камер Curiosity. Сучасні марсоходи лишатимуться в строю якомога довше - ще як мінімум п'ять років. Можливо, і довше. Марсіанський ландшафт здається вже якимось більш знайомим, ніж деякі пустелі тут, на Землі. Можливо, нам варто піддатися своїй пристрасті до подорожей - чи все ж таки краще залишити Марс роботам?