Це рідкісний та вражаючий історичний документ: 1000 сторінок щоденникових записів підлітка, потім юнака, що оповідають про перші роки "третього рейха" та романтичних (як вважає автор щоденників) буднях молодіжної організації нацистської партії - "гітлерюгенда". Націонал-соціалізм представляв себе як ідеологію та як рух молоді. Гітлер говорив на першотравневому святі у Берліні в 1937 році: "Ми почали перш за все з молоді! Ми виховуємо німців нового роду!..."

Одним з таких "німців нового роду" й був Франц Альбрехт Шалль (Franz Albrecht Schall), чиї щоденники дивом збереглись і зараз опубліковані з коментарями історика Андре Постерта (André Postert). Коментарі, звичайно, необхідні: щоденники надто суб'єктивні, сповнені захоплення та наївності, а часом диких з фактичної та моральної точок зору сентенцій щодо "фюрера", нації, лобові до Батьківщини та патріотизму. До того ж, написані вони були хлопчиком, який тоді, у 1930-ті роки, ще не знав ні жорсткої реальності зовсім не переможної війни, ні безславної долі "тисячолітнього рейха".

Франц Шалль виріс у сім'ї вчителя. У 1929 році, у шістнадцятилітньому віці, ще до приходу Гітлера до влади, вступив в одну з молодіжних націоналістичних організацій, попередницю "гітлерюгенда". Структури "гітлерюгенда" остаточно оформились лише у 1938 році, на п'ятий рік після перемоги НСДАП, та страшенно нагадували структури піонерської та комсомольської організацій у СРСР.

Була, щоправда, принципова відмінність: розділення за статевою ознакою. Для дівчат у "третьому рейху" була створена особлива організація - Bund deutscher Mädel ("Союз німецких дівчат"). Дівчат готували до того, щоб виконати свій священий обов'язок перед народом та партією - народити майбутніх солдатів. Утім, представниці "слабкої статі" також займались спортом та стрільбою й опановували на політзаняттях основи націонал-соціалістичної ідеології.

Ах, як все було добре!..

Що стосується юнаків, то у десять років вони вступали спочатку до молодшої вікової групи "гітлерюгенда" - Jungvolk ("Молодь"). Церемонія прийому німецьких хлопчиків була присвячена в "третьому рейху" до дня народження Гітлера - 20 квітня (хто пам'ятає: у Радянському Союзі приймали в піонери також у десять років і також у квітні - тільки у день народження Леніна, 22 квітня). У чотирнадцять років німці приймались вже до старшої групи "гітлерюгенда", після здачі екзамена з історії партії та виконавши норми нацистського ГТО.

Франц Шалль деякі ці стадії перескочив і був в деякому роді ветераном "гітлерюгенда", володарем "золотої" відзнаки. На цій посаді кілька разів був присутній на виступах "фюрера": Гітлер любив зустрічатися з молоддю. У щоденниках ці зустрічі описані у винятково пафосних тонах. Але цікавіше інше - те, як юнак, сам того не знаючи, розкриває механізми дії пропаганди, псевдопатріотичного самообману і витоки моральної катастрофи німецької молоді того часу.

Ах, як все було добре!.. Поїздки по всій країні, турпоходи, колективні перегляди вистав і кінофільмів, заняття музикою, живописом, художньою самодіяльністю, авіамоделювання в гуртках "Умілі руки", літні табори, пісні біля багаття, вуха "з димком", ранкові лінійки з підняттям прапора, військові ігри... і почуття спільності, приналежності до великої країни і великому вождю. Коли в 1937 році батька Франца Шалля заарештувало гестапо (він дуже критично ставився до Гітлера), син фактично відрікся від батька. Не через страх за свою долю і можливу кар'єру, а з переконань.

Ідеологічно німецькі хлопчаки опинилися відмінно підготовленими до ролі гарматного м'яса - зрозуміло, заради блага Вітчизни, як підкреслювала пропаганда, та й як вони самі були переконані. Після нападу на Польщу в 1939 році сотні тисяч юнаків з "гітлерюгенда" подали заяви про відправку добровольцями на фронт. Чим все це скінчилося для них і для всього "третього рейха", ми знаємо. Що стосується Франца Шалля, то його життя склалося так: він закінчив після війни університет, працював учителем у школі і помер в 2011 році у глибокій старості. І хоча щоденники публікувати не наважувався, але про свою юність в "гітлерюгенді" до кінця життя згадував з ностальгією, ніби відокремлюючи її політичну, ідеологічну складову від всього іншого. А чи можна їх взагалі відокремлювати?..