Якби науковці так не цікавилися життям землекопів, ми б і не знали про цих тварин, які мешкають виключно в підземних норах.

Ці землекопи мешкають колоніями, які налічують від 20 до 300 тварин. Як і в мурах та бджіл, колонією править королева. Це дуже нетипово для ссавців. Тільки королева парується з кількома самцями. Всі інші - працівники, які дбають про потомство, нори та захист колонії.

Королева колонії народжує кожні 70-80 днів. Її добре помітно, оскільки альфа-самиця більша за інших тварин, має великі пипки та вигнутий хребет, щоб у її череві могли рости багато ненароджених малюків. Під час вагітності королева росте в довжину, щоб мати змогу рухатися вузькими норами.

Землекопи голі не люблять галасу та поштовхів. Тому в зоопарках, як-то в Оснабрюку (на фото), їх захищають подвійним склом. Світло їм теж не потрібне, адже вони майже цілковито сліпі.

Ці зубки, може, і не найгарніші, зате дуже корисні. Тільки уявіть: вони ростуть протягом усього життя землекопа. Тварина використовує їх, наче ковш екскаватора, аби вкопуватися в жорсткий ґрунт. Ротова порожнина землекопа захищена від бруду складками шкіри. Землекоп навіть уміє рухати кожним зубом окремо.

Землекопи спілкуються одне з одним за допомогою близько 18 різних звуків, які частково нагадують пташине цвірінькання.

Голі землекопи не п'ють. Необхідну речовину вони отримують із харчів. Тварини живляться волокнистими бульбами та кістками, які знаходять під час "розкопок". Із цим харчем вони отримують і додаткові мінерали.

На додачу до всього землекопи не хворіють на рак, живуть до 30 років (справжні довгожителі серед гризунів) і майже не відчувають болю. Прочитавши увесь цей текст, ви вже трішки їх полюбили, чи не так?

Їжаки - дикі тварини. Їх знаходять по всій Німеччині та надають їм захист, згідно із Федеральним законом про охорону природи. Їжаки можуть лишатися у людей, отримуючи від них піклування, якщо вони поранені чи хворі. Але потім їх все одно слід відпустити у світ дикої природи.

Цього року літо в Німеччині було вологим, а осінь - то не за сезоном холодною, то надто теплою. У результаті, як стверджують у баварській Асоціації захисту видів та біотопів, зросла кількість слабких їжаків, яких слід узяти під людську опіку, аби вони змогли вижити.

Через аномальну літню погоду багато їжаків розмножувалися наприкінці літа. Тому багато цьогорічних їжаченят не підготовлені до зими. Дитинчата мають швидко набрати вагу до зими, щоб мати змогу вижити. Зазвичай їжаки залягають у зимову сплячку з жовтня до квітня. Однак у теплі зими вони можуть зберігати активність до листопада чи грудня.

Їжаки, які восени важать менше, ніж 400 грам, мають мало шансів вижити взимку. Вони є нічними тваринами, тому, якщо ви знайдете їжака вдень у саду чи на вулиці, він, швидше за все, хворий чи голодний. Серед ознак, які вказують на те, що їжак хворий - повільні чи нечіткі рухи, випадіння голок.

У Німеччині ціла низка організацій піклується про хворих їжаків. Оскільки їжаки всеїдні, їх можна годувати навіть котячим кормом, яйцями чи м'ясом. А ось їжа на зразок молока чи цукру не надто корисна для їжачків.

Восени можна знайти навіть осиротілих дитинчат їжаків. Мами зазвичай вигодовують їх молоком у перші шість тижнів життя, але якщо зі самкою щось станеться, то сліпі й глухі їжаченята потребують допомоги.

Їжаки скручуються у клубочок, щоб захиститися від хижаків. Але на сьогодні однією з найбільших загроз для цих тварин є автомобілі.

Їжаків часто можна побачити в садках. Вони - нічні тварини і мають хороший нюх та слух. До речі, їжаки живуть на планеті вже близько 60 мільйонів років, що робить їх одними з найстаріших ссавців.