На перший погляд, екскурсія виставковими залами Колекції Фалькенберґа у Гамбурзі виглядає звично: екскурсовод Бритта Петерс розповідає, а група відвідувачів уважно слухає. Утім, семеро чоловіків та жінок віком від 20 до 50 років практично не дивляться на Бритту, а постійно водять пальцями по екрану своїх смартфонів. Через #falckentweet вони діляться своїми враженнями.

Коли Бритта Петерс підходить до перших експонатів колекції, Анна пише: "Я це сфотографувала і сказала, що мені подобається атмосфера виставки". 22-річна відвідувачка гамбурзького музею мешкає неподалік і часто відвідує тут експозиції. Від цієї вона має особливі враження: "Часто люди дивляться косо, коли ти користуєшся мобілкою, але тут не так". Мобілки в руках відвідувачів у музеї навпаки вітаються.

Свобода думки

Переходячи із однієї зали до іншої, що розташовані на п'яти поверхах, Бритта розповідає про представлені тут роботи. Коли вона вголос коментує модель уявного міста Кандор митця Майка Келлі, коменти-твітти вже курсують інтернетом. "Кандор - одна з моїх найулюбленіших робіт", - швидко пише Рене. "Те, що всі картини висять на висоті 1,82 метри, бо художник має саме такий зріст, незвично, але прикольно", - доповнює чоловік, знаючи, що друзі "зовні" читають його короткі повідомлення у Twitter.

Рене готовий довше залишитися в музей, аби через Twitterwall відповідати на питання інших користувачів мережі. Приміром, від Кристіана Ґріса. Мистецтвознавець у 2012 році заснував спеціальну "музейну мережу" Kulturkonsorten. Він пропонує музеям особливі твіттові екскурсії, адже до них слід ретельно готуватися. "Відвідувачам можна запропонувати особливий погляд або показати такі речі, які вони зазвичай не бачать", - пояснює Ґріс, який переконаний, що такими інтерактивними екскурсіями музеї можуть залучати нові цільові групи. У будь-якому випадку, вважає Ґріс, такі екскурсії не повинні розглядатися лише як об'єкт маркетингу.

Ексклюзивні екскурсії

Після півторагодинної екскурсії втомлені від перманентного друкування на екрані учасники екскурсії діляться враженнями: ідея їм дуже сподобалась. Щоправда, між собою вголос вони майже не спілкувалися. Це дещо засмучує Анну: "Якби більше людей обмінювалися між собою думками, було б веселіше", - каже вона. Адже Twitter - це віртуальний посередник, а в музеях ідеться і про прямі контакти між людьми.

Маттіас Шенебоймер з Гамбурзького мистецько-виставкової зали Deichtorhallen, до якої належить і Колекція Фалькенберґа, уважно вислуховує і похвалу, і критику та дискутує з відвідувачами. Прем'єрою він задоволений, але бачить ще потенціал для поліпшення: "Можна пошукати більше акцентів, на основі яких можна було б зав'язати дискусію". В одному Шенебоймер переконаний: твіттер-екскурсії мають майбутнє.