У лютому 2003 року в Азії спалахує епідемія невідомої хвороби. Вона починається як звичайний грип – температура, болі в горлі та озноб. Через тиждень у хворих починається запалення легенів. Пацієнтам бракує повітря, кожен десятий помирає. Медики назвали невідому хворобу САРС, або атипова пневмонія. Вірусолог Крістіан Дростен тоді працював у Інституті з питань тропічної медицини ім. Бернгарда Нохта у Гамбурзі. Йому вдалося ідентифікувати вірус, що викликав САРС.

«Але це не означало, що ми знаємо, звідки походить збудник. Повторні дослідження показали, що, очевидно, носіями цієї вірусної лінії є кажани», - каже Дростен.

Науковці проаналізували генетичний код вірусів. Очевидно, вірус атипової пневмонії САРС довго жив у кажанах, перш ніж його виявили в людей. САРС – не поодинокий випадок. Учені з’ясували, що для багатьох людських вірусів є відповідники в кажанів. Серед них – сказ, застуда або діарея, каже Крістіан Дростен. «Ми поки недостатньо точно знаємо, чому і як певні віруси кажанів переходять на людей. Точно можна сказати, що в кажанів дуже багато вірусів, частина з яких переходить на людей», - каже Дростен, який сьогодні очолює Інститут вірусології в Бонні.

Контакт з екскрементами кажанів

Кажани вважаються ідеальними носіями вірусів. По-перше, вони живуть у величезних колоніях. Інколи в цих колоніях є понад мільйон тварин, отже віруси швидко поширюються. По-друге, кажани – ссавці.

«Звичайно, нас цікавить, чи сприяє фактор популяції тому, що віруси потім поширюються серед інших ссавців, - каже Дростен. – Кажани можуть бути чимось на кшталт перевідника. Вони можуть «навчити» віруси, як поводити себе в організмах ссавців. Бо вони самі ссавці».

Очевидно, віруси потрапляють до організму людини через контакт із екскрементами кажанів. Або вони їдять тварин на кшталт безпритульних котів, які харчуються кажанами. Припускають, що саме так вірус САРС поширився в Азії на людей. Вченим недостатньо лише вивчати людські віруси, каже Крістіан Дростен. Треба знати, звідки вони походять, від якої тварини, і як вони поводять себе в організмі тварини.

«Можливо, ми зможемо більш чітко зрозуміти певні ефекти, наприклад, взаємодію між вірусом та його носієм. Можливо, ми краще зрозуміємо, чому віруси такі небезпечні, або чим безпечні відрізняються від небезпечних», - каже Дростен.

Щеплення для кажанів

Особливо учених цікавить – як має змінитися вірус, щоб перейти з тварини на людину. Ці зміни вчені повинні точно знати. Тоді, можливо, вони зможуть колись перевірити всі віруси в печері з кажанами і встановити, чи існує якась загроза для людей.

«Я вважаю цілком реалістичним, що, можливо, через 10-20 років ми будемо в змозі сказати – у певних місцевостях існує небезпечний вірус і варто подумати, як його позбутися», - прогнозує вчений.

Один варіант Крістіан Дростен виключає – знищення кажанів. Він каже, що ці тварини занадто важливі для екосистеми, вони їдять дуже багато шкідників. Але, можливо, кажанам можна буде робити щеплення і таким чином запобігати перенесенню вірусів на людину.

Автор: Маріке Деґен / Роман Гончаренко
Редактор: Леся Юрченко