Телевізійне звернення до народу, анонсоване незадовго до його виголошення, позначило кінець системи влади, на створення якої пішло майже 30 років. Президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв оголосив у вівторок, 19 березня, про свою відставку. "Я прийняв рішення припинити свої повноваження в якості президента", - сказав 78-річний лідер колишньої радянської республіки у Центральній Азії. Згідно з конституцією країни, повноваження президента виконуватиме голова Сенату парламенту Касим-Жомарт Токаєв. Дата нових виборів поки невідома. Це - другий випадок після розпаду СРСР, коли чинний президент однієї з пострадянських республік добровільно подав у відставку. Однак на відміну від Бориса Єльцина у 1999 році Назарбаєв у своєму зверненні не назвав наступника.

Для аналітиків, серед яких експерт берлінського фонду "Наука і політика" Себастіан Шик (Sebastian Schiek), відставка Назарбаєва не стала великою несподіванкою. "Чутки ходили вже давно", - сказав Шик у розмові з DW. Окрім того, упродовж останніх років у країні була ухвалена низка законів, які вказували на подальшу зміну влади, додає оглядач. За його словами, один із ухвалених законів передбачав, що після відставки президент залишається главою Ради безпеки і зберігає контроль над силами безпеки країни. У такій авторитарній державі як Казахстан і за такої персоналізованої системи "подавати у відставку президентові небезпечно", вважає Шик. Саме тому, на його думку, для Назарбаєва було важливо "зберегти інструменти влади, аби захистити самого себе".

Батько-засновник проти волі

Перебування Назарбаєва при владі стало рекордним для пострадянського простору. Після смерті його узбецького колеги Іслама Карімова у вересні 2016 року Назарбаєв також став єдиним чинним президентом, який прийшов до влади ще за радянських часів. Він вирізнявся зусиллями, спрямованими на збереження СРСР, та іміджем поміркованого керманича у нестабільному регіоні, сповненому диктаторів.

Народжений у 1940 році Назарбаєв походить із простої родини. Металург за освітою зробив стрімку кар'єру в Комуністичній партії Радянського Союзу - у 1980-х роках він обіймав посади секретаря ЦК Компартії Казахстану і голови Ради міністрів Казахської РСР. Після розпаду СРСР у 1991 році він очолив рух Казахстану до незалежності як його перший президент і залишився на чолі держави. У країні виросли цілі покоління, які знали лише одного президента - Нурсултана Назарбаєва.

На відміну від провідних політиків у інших пострадянських республіках Назарбаєв не був палким прихильником незалежності від Москви. Коли останній очільник СРСР Михайло Горбачов у 1991 році хотів реформувати підважену кризою державу, Назарбаєва міг стати новим главою її уряду. Однак до цього не дійшло. Удома в Казахстані Назарбаєва з того часу вважають батьком-засновником країни.

Країна з нафтою і газом, а також без війни

Казахстан зі своїми 2,7 мільйона квадратних кілометрів території був за площею другою найбільшою республікою СРСР. Однак велика частина країни - це пустеля. У країні проживають лише 17 мільйонів осіб - як у Нідерландах, державі, територіально меншій за Казахстан у 65 разів.

Тоді як у багатьох інших пострадянських республіках перед і після розпаду СРСР спалахнули криваві конфлікти, у Казахстані подібного не сталося. Багато хто вбачає в цьому і заслугу Назарбаєва. Переважно мусульманська країна також не мала проблем з ісламізмом. Казахстан використав мир, аби стати важливим експортером нафти та газу.

Культ особи "вождя нації"

Наприкінці 1990-х років Назарбаєв наказав перенести казахстанську столицю із міста Алмати до Астани на півночі країни - міста із сучасною архітектурою, яке виросло посеред пустелі. Цим він також гарантував собі місце в підручниках з історії Казахстану.

Оглядачі характеризують політичну систему в Казахстані як автократію. Назарбаєв був єдиним повелителем, у слабкої опозиції шансів на владу не було. Назарбаєв перемагав на виборах із результатом, який видається неможливим не лише для демократій Заходу, але і для таких країн, як Росія. Востаннє його переобрали під час дострокових президентських виборів 2015 року із результатом 97,7 відсотка голосів. При цьому згідно з конституцією Казахстану президент має право обиратися лише на два терміни. Для Назарбаєва як засновника держави зробити виняток - він міг правити необмежений час.

Упродовж останніх років президентства у країні набирав розмаху культ особи Назарбаєва. Він був офіційно проголошений "єлбаси", що у перекладі з казахської означає "лідер нації". Цей титул гарантує його носієві та його родині, серед іншого, захист від кримінального переслідування. При цьому Назарбаєв тривалий час вважався поміркованим правителем. У країні не було силового придушення опозиції чи насильницького розгону протестів.

Тріщини в іміджі

Перші тріщини в начебто позитивному іміджі, який Казахстан мав за кордоном, з'явилися у 2007 році - після сварки президента і його колишнього зятя, впливового політика і бізнесмена Рахата Алієва. Обидва звинувачували одне одного в корупції. Алієв помер у лютому 2015 року у віденській в'язниці, де його звинувачували у вбивстві двох банкірів у Казахстані та відмиванні грошей. Офіційною причиною смерті Алієва вважаться самогубство.

У 2011 році тріщини проявилися і на рівні населення країни. У місті Жанаозен на заході Казахстану акція протесту працівників нафтової галузі була придушена правоохоронцями. У результаті насильства загинули понад десять людей. Назарбаєв оголосив надзвичайний стан. На заспокоєння ситуації знадобилися місяці.

Стратегічний альянс з Москвою

У зовнішній політиці й економічних питаннях Назарбаєв намагався мати хороші відносини як із Росією, так і з Заходом. Однак Москва була його найближчим союзником. На початку 2015 року Казахстан разом із Росією та Білоруссю заснували Євразійський економічний союз, проект престижу для Володимира Путіна.

Однак тісні зв'язки з Росією мали для Казахстану і негативні наслідки. Економіка країни також постраждала від західних санкцій, запроваджених проти Росії через кризу в Україні. Як і Росія, Казахстан зазнав збитків і через низькі ціни на нафту на світовому ринку.

Пантеон за життя

Незрозуміло, що саме підштовхнуло Нурсултана Назарбаєва до відставки, - літній вік і ослаблення чи погане економічне становище і зростання незадоволення серед населення, каже Себастіан Шик. Протести проти його влади відбувалися все частіше, зазначає аналітик. Наприкінці лютого президент відправив у відставку уряд. На думку експерта, це було "щось на кшталт удару з розпачу". Чіткого наступника Назарбаєва немає, зазначає Шик. Новий президент, на думку берлінського експерта, має розпочати децентралізацію, яку, проте, "не треба плутати з демократизацією".

Про час після свої смерті Назарбаєв, здається, також попіклувався. Екс-президент зможе спочити після смерті у розкішному пантеоні неподалік від столиці країни Астани. Побудову місця поховання для видатних політиків, науковців та митців розпочали у 2014 році. Однак ні для кого не секрет, що президент інвестував сотні мільйонів євро у пантеон перш за все для себе самого.