Виділити щось одне та особливе на такому масштабному кінофестивалі, як Берлінале, вкрай важко. Так само, як і обрати вдалу тему для нього. «Переломи і розколи в суспільстві» - таке тематичне гасло цьогорічного кінофестивалю. Принаймні так висловився багаторічний керівник Берлінале Дітер Косслік.

Відмова від зіркових режисерів: шанси й ризики

Значно важливішим завданням для організаторів великих фестивалів є якість демонстрованих фільмів. Останніми роками Коссліка і його команду критикували за посередність багатьох конкурсних стрічок. Що буде цього року, поки що невідомо. Серед цьогорічних конкурсантів майже не трапляються знамениті імена. Видатні режисери – не часті гості на Берлінале. Вони, як і раніше, надають перевагу Каннам або Венеції. Та й Голлівуд останнім часом навідується до Берліна не часто. Участь масштабних фільмів із США у німецькому кінофестивалі з точки зору маркетингу є зайвим для просування на американському ринку кінопродукції.

Але від цього 62-ий фестиваль Берлінале зовсім не програє. Дебютанти, незнайомі режисери, кінематограф поки невідомих у Європі країн та культур – це чудовий шанс. При одній умові: якщо фільми гарні. Цього року в конкурсній програмі беруть участь 18 стрічок. Німеччину представляють знамениті режисери середнього покоління в кіно – Ганс-Кристіан Шмід, Маттіас Ґласнер і Кристіан Петцольд. Їхні роботи – це три історії про біди та конфлікти в сім'ях і особистому житті. Окрім того, в Берліні беруть участь міжнародні кінопроекти, профінансовані за німецькі кошти. Ось тут якраз і вимальовуюється певна тенденція останніх років: глобалізація сприяє співпраці фільммейкерів з різних країн. Поняття «національне кіно» поступово відходить у забуття.

Вікно у Східну Європу поки зачинене

Західноєвропейське кіно на фестивалі цього року представляють численні картини з Франції, Італії, Португалії, Іспанії, Данії, Греції, Угорщини. Сезон полювання на «ведмедів» відкриє французька стрічка «Les Adieux a la reine» («Прощавай, моя королево!») - історичне кінополотно про події у французькому дворі під час революції 1789 року. А от амбіції Берлінале стати вітриною східноєвропейського кіно вже кілька останніх років себе не виправдовують. На конкурсі не представлено жодного українського чи російського фільму. Зате в рамках спеціальної ретроспективної програми «Червона «фабрика мрій» глядачі побачать радянську класику й раритети 20-30-х років – від «Аеліти» і «Трьох пісень про Леніна» до перших чорно-білих анімаційних фільмів.

Азіатські акценти на «Берлінале» цього року розставлять режисери з Філіппін та Індонезії, а також три китайські стрічки. Приміром, тригодинний епос про тисячолітню історію Піднебесної «Земля білого оленя» або воєнна драма «Квіти війни», що викликала в західних критиків обвинувачення в нацизмі. Африку представить фільм із Сенегалу «Незвіданий кіноконтинент». Прихильників індійського кіно вже втретє потішить своєю присутністю на берегах річки Шпреє улюбленець публіки Шах Рукх Кхан.

Попри те, що продюсери із США не дуже активно виставляють свої роботи на конкурс, червону доріжку перед кінопалацом Берлінале вони охоче використовують як трамплін для кінопрем’єри. Тож, німецька столиця в очікуванні таких голлівудських зірок як Кристіан Бейл, Ума Турман, Кеану Рівз, Роберт Петтінсон тощо. І звісно ж, Анджеліни Джолі. Вона презентує свій режисерський дебют – сумну драму про війну в Боснії під назвою «У країні крові та меду».

Різноманіття кадрів

Однією із значних світових кіноподій Берлінале робить не лише роздача ведмедів, але й позаконкурсні розділи «Форум» і «Панорама», в яких демонструються фільми з маловідомих країн, картини, недопущені в прокат у своїй країні, політичні стрічки і документальне кіно. Крім того програма фестивалю-2012 включає серію «Кулінарне кіно», ретроспективу фільмів Меріл Стрип, ювілейну добірку до 100-чя кіностудії Бабельсберг, майстерню для молодих талантів, а також два розділи, присвячені новому німецькому кіно.

У такому різноманітті легко заплутатися. Аби зорієнтуватися в програмі і скласти для себе план перегляду, потрібно дуже сильно звузити коло фільмів, нарікають кіномани. Деякі спостерігачі критикують Берлінале саме за надлишок пропозицій, яких з року в рік стає дедалі більше. Але Дітер Косслік посилається на успіх серед публіки. Якщо квитки на більшість заходів розкуплять, значить, з концепцією кінофестивалю все гаразд. Близько 300 тисяч глядачів відвідали кінозали «Берлінале» в 2011 році, тож, тепер їх очікується не менше.

Автори: Йохен Кюртен / Ксенія Польська / Тетяна Русиняк
Редактор: Христина Ніколайчук