Четвертий термін канцлерки Анґели Меркель (Angela Merkel) не задався з самого початку. На виборах у вересні минулого року її Християнсько-демократичний союз (ХДС), щоправда, знову став найсильнішою політичною силою, але варіант коаліції з лібералами та Зеленими ("Ямайка") - найбажаніший для себе - Меркель реалізувати не змогла. Потім їй довелося докласти значних зусиль, щоб умовити соціал-демократів вчергове увійти до уряду, сформувати який їй вдалося лише навесні цього року.

Потім урядова коаліція Меркель двічі опинялася на межі розпаду. Спочатку через суперечки про те, яких біженців пускати, а яких не пускати до Німеччини. А тиждень тому - через скандал навколо шефа однієї з німецьких спецслужб, якому ніяк не могли підшукати нове місце роботи. Тепер от - нова невдача. Меркель втратила свою головну кадрову опору в Бундестазі. У вівторок, 25 вересня, ввечері парламентська фракція консерваторів ХДС/ХСС не підтримала пропозицію канцлерки та не переобрала своїм головою Фолькера Каудера (Volker Kauder).

Ключова роль голови фракції

Каудер очолював об'єднану фракцію ХДС/ХСС 13 років. Цю посаду він успадкував від самої Меркель ще 2005 року, коли вона, обігравши на виборах соціал-демократа Ґергарда Шредера (Gerhard Schröder), обійняла його місце у відомстві федерального канцлера.

В умовах німецьких політичних реалій з сильними, але все ж не безмежними владними позиціями голови уряду фігура лідера фракції правлячої партії відіграє надзвичайно важливу роль. Адже які б повноваження не мав канцлер, в усіх своїх великих починаннях йому потрібна підтримка парламентської більшості. Депутати ж часто мають свою думку, вони далеко не завжди беззастережно підтримують усі пропозиції глави уряду. І головна задача голови фракції в тому й полягає, щоби переконати тих, хто невпевнений, забезпечити парламентську підтримку лінії канцлера. Каудер з цією задачею завжди справлявся. Меркель могла на нього покластися.

Друга важлива задача голови парламентської фракції - аргументовано відстоювати політичну позицію своєї партії - під час пленарних дебатів у Бундестазі, в телевізійних ток-шоу або залаштункових переговорах, наприклад, з лідером фракції іншої партії, що входить до урядової коаліції. Каудер - талановитий оратор. І він ледь не єдиний депутат Бундестагу, який не брав із собою на парламентську трибуну навіть шпаргалки.

"Червона картка" для канцлерки

Вибори голови фракції ХДС/ХСС у вівторок, 25 вересня, вперше з 1973 року не були безальтернативними.

Але скоріш за все консервативні депутати зовсім не планували відкинути кандидатуру авторитетного, хоч часом і авторитарного Каудера. Спостерігачі вважають, що вони хотіли провчити канцлерку, висловити своє незадоволення курсом Меркель, але випадково переборщили. Голосування було таємним, і в результаті замість "жовтої" картки - на всезагальне здивування фракції - вийшла "червона". Конкурент Каудера - один з його 11 заступників, маловідомий Ральф Брінкгауз (Ralph Brinkhaus) отримав 125 голосів проти 112, відданих за кандидатуру Фолькера Каудера, на котрій наполягала Меркель.

Хто й чому незадоволений Меркель у фракції ХДС/ХСС?

Сам Брінкгауз не належить до переліку опонентів Меркель у консервативній фракції. І одразу після неочікуваного для нього обрання на посаду голови він заявив, що цілком підтримує курс канцлерки. Але, відзначають спостерігачі, голосували за нього саме ті, хто з цим курсом не згоден. І, як виявилося, їх більше половини у фракції.

Причин для незадоволення консерваторів багато. За 13 років на чолі уряду Меркель змусила ХДС відмовитися від низки консервативних догм, що здавалися непорушними: атомна енергетика, загальна військова повинність, мінімальний розмір оплати праці, одностатеві шлюби, програми допомоги країнам-боржникам в Єврозоні, тепер от біженці...

Проте Каудеру, що має багато контактів у найрізноманітніших колах, вдавалося підтримувати єдність фракції, умовляти (часом з допомогою погроз або обіцянок) дружно голосувати в Бундестазі так, як це треба було канцлерці. Багато хто в Німеччині сумнівається, що Брінкгауз теж здатен на це.

Початок кінця Меркель?

За свої 13 років на посаді канцлерки Анґела Меркель не раз опинялася в складній ситуації, з якої вона, однак, найчастіше виходила лише зміцнілою політично.

В історії ж з початковим кадровим рішенням щодо керівника спецслужби їй уперше довелося публічно визнати, що вона зробила помилку. А це було лише минулого тижня. І результат виборів голови фракції цього вівторка Меркель - з кам'яним обличчям - розцінила, як особисту поразку. Двічі за тиждень вона не змогла прорахувати наслідки своїх дій чи рішень.

Німецька преса вже дружно "ховає" канцлерку, пише про захід політичної кар'єри Меркель, втрату її авторитету, нездатність відчути настрої суспільства та "пульс країни", про те, що самі консерватори "поставили канцлерку на лічильник".

"Заколот проти Меркель", "розкол в таборі консерваторів", "фракція вислизає з рук канцлерки", "початок кінця Анґели Меркель", "масове послаблення її позицій та авторитету", - так коментують результати виборів у консервативній фракції депутати Бундестагу, причому не лише опозиційні.

Меркель - "кульгава качечка"? Надалі, не маючи в Бундестазі свого надійного повіреного, їй і справді доведеться більше враховувати критичні настрої, що панують у консервативній фракції, і, можливо, відмовлятися від тих чи інших починань.

Але якщо Меркель, як того настійливо вимагають ліберали, поставить на голосування в парламенті питання про довіру самій собі, то неодмінно її отримає, що знову зміцнить її позиції. Адже вотум недовіри може призвести до розпуску Бундестагу та позачерговими виборами. А в них зараз не зацікавлений ніхто, крім правопопулістів з "Альтернативи для Німеччини", популярність яких зростає в опитуваннях.