У разі виникнення загрози нової хвилі епідемії COVID-19 в Україні школярі у новому навчальному році повинні мати можливість навчатися дистанційно, заявив днями прем'єр-міністр України Денис Шмигаль. За його словами, в уряді працюють над тим, щоб дистанційне навчання в Україні стало якіснішим і більш повноцінним. Про те, яким чином можна цього досягнути, DW поговорила з директоркою приватного центру дистанційної освіти в Києві Оленою Кузьменко.

DW: Ви як фахівчиня у сфері дистанційної освіти як оцінюєте тримісячний період дистанційного навчання, який тривав в українських школах? Які проблеми він виявив?

Олена Кузьменко: Державна система освіти України через низку причин загалом не була готова до викликів дистанційного навчання. Головна проблема полягає у тому, що дистанційне навчання має зовсім іншу специфіку, ніж формат навчання класичного, у якому звикли працювати вчителі денних освітніх закладів. Багато вчителів не вміють створити адресу електронної пошти. Окрім того, на те були й об'єктивні причини. Серед них - покриття мережі інтернет, яке в Україні залишає бажати кращого. Хотіла б зауважити, що у нас плутають поняття дистанційної освіти і дистанційного навчання на час карантину. Коли українські школи були змушені перейти на дистанційну форму, більшість з них виявилися до цього неготовою. Тому це налаштувало багатьох батьків не деструктивну позицію. Але дистанційна сучасна високотехнологічна освіта - це передусім єдина зручна точка доступу до навчального сайту, якісна подача контенту, зручна комунікація, яка дає чудові результати для дитини.

Створити власну навчальну ІТ-платформу для школи -  це дорого?

Відверто кажучи, так. ІТ-платформа і ІТ-фахівці вимагають достатньо серйозного бюджетування, бо ці послуги є високоінтелектуальними й ексклюзивними.

То яким чином українські школи можуть підготуватися до того, що у новому навчальному році їм, цілком ймовірно, доведеться вести навчання, зокрема, дистанційно?

Звичайно, складно зробити високотехнологічними усі школи і кожному закладу виділити бюджет на власну ІТ-команду. Тому, на мою думку, адміністрація денних шкіл має передусім виробити в рамках закону про освіту, який дає кожному начальному закладові автономію, власний механізм дій на випадок навчання в умовах карантину, прописати окремі інструкції, як діяти вчителям, учням, їхнім батькам. У цих інструкціях треба визначити технологічний інструмент навчання, тобто який саме месенджер використовувати, які і коли проводити онлайн-конференції, для яких саме предметів. При цьому варто враховувати технологічні можливості родин. Школа може провести аналіз, якими переважно месенджарами користуються учні, якими пристроями. Крім цього, директору варто обрати актив тих педагогів, які хочуть навчатися ІТ-технологій і хочуть розвиватися. Як правило, це молоді вчителі. Проте часто буває, що педагоги із солідним досвідом чудово сприймають всі інновації, тож вік тут не відіграє жодної ролі. Тут головне бажання, а директор школи чудово знає свій колектив і його можливості. З боку держави, зокрема міністерства освіти, необхідна якісна підтримка, щоб допомогти вчителям денних закладів швидше пройти курси онлайн-грамотності, організовувати для них якісні вебінари-підказки. А ми, практики, у цьому із задоволенням як допомагали, так і допомагатимемо. 

Читайте також: Коментар: "Майстер" боротьби з COVID-19 Зеленський виявився дилетантом

Проте Ви сказали, що покриття мережею інтернет в Україні неоднорідне, а доступ до інтернету - важлива умова дистанційного навчання.

Тут треба інакше формулювати проблему. Місцеві органи влади мають терміново ухвалювати рішення щодо забезпечення доступу своїх громад до мережі інтернет. Не треба весь час наголошувати, що у сільській місцевості немає можливостей. В Україні оголошено діджиталізацію всієї країни, вона прописана у багатьох концепціях та у цілій низці законів.

Які поради Ви могли б дати вчителям на випадок, якщо під час нового начального року їм знову доведеться працювати з учнями у дистанційному режимі?

Я порадила б їм до вересня оволодіти елементарним-онлайн інструментарієм для освітнього процесу, наприклад, створення електронного щоденника, електронних тестів тощо. Кожен вчитель має для себе вирішити, як він планує подавати навчальний матеріал, як він перевірятиме і оцінюватиме роботу учня таким чином, щоб дитина зрозуміла, за що отримала відмінну оцінку або за що оцінка була знижена. Це дуже важливо. Вчитель має розуміти, що навіть якщо він не зайшов у шкільний клас, його робота, повноваження і обов'язки залишаються незмінними. Окрім цього, він має визначитися зі способом комунікації з батьками і дітьми, враховуючи специфіку свого предмету, вік своїх учнів, адже початкова і старша школа - це абсолютно різні потреби, можливості та рівень свідомості дитини. У вчителя має бути підготовлена коротка, чітка інструкція зі свого предмету: коли будуть проводитися тести, які завдання клас писатиме в режимі онлайн, коли відбуваються заняття, наприклад, у Zoom, коли години для відповідей вчителя на запитання учнів. Якщо дотримуватися цих нескладних практичних рекомендацій, тоді не виникатиме конфліктів, відбуватиметься безперервний контакт вчителя з учнями і дистанційне навчання буде якісним.