На вулицях Барселони панує недовіра до ЗМІ та дедалі більша лють у бік політиків по обидва боки конфлікту - Пучдемона та Рахоя. Репортаж DW - зі столиці Каталонії.
Реклама
"Ні-ні, краще без жодних фото, я не хочу, щоб це бачив Пучдемон!", - каже Звіад. Хоч на його обличчі посмішка, але щодо заборони фотографувати, то це - серйозно. Сам Звіад - довготелесий чолов'яга з добрими очима - власник автомайстерні. 15 років тому він перебрався з Мадрида до Барселони. Запевняє, що його все влаштовує. Справи йдуть добре. Та якщо запитуєш його про майбутнє, він супить чоло. "Нинішня ситуація непокоїть мене. Ніхто не знає, чого слід очікувати незабаром", - вважає він. На його погляд, те що чинить тепер лідер Каталонії Карлес Пучдемон, неправильно. Іспанію не слід розколювати, додає власник автомайстерні.
Згодом я побачив гурт людей середнього віку, що складався з одного чоловіка та двох жінок, де в розмові пролунав вираз "проголосити незалежність". Я попрохав дозволу приєднатися до розмови, щоб поставити кілька запитань. Мені дозволили, але за тої умови, що співрозмовники виступатимуть на умовах анонімності. Причина: "Ми не хочемо, щоб колеги по роботі знали нашу думку. Зараз ситуація дуже складна".
Потрібен посередник
Мене цікавить, що ці люди думають про майбутнє Каталонії та можливі сценарії розвитку подій. "Європі слід надіслати посередника, це - зрозуміло", - вважає чоловік. - Інакше ситуація загострюватиметься", - додає він. На його думку, не виключено, що може настати той момент, якого всі побоюються, а саме те, що іспанський уряд може застосувати статтю 155 конституції країни, позбавивши уряд Каталонії повноважень, а саму Каталонію тих прав на автономію, котрі та має нині. На думку однієї з жінок, такий варіант був би просто "сміховинним". "Вони й так контролюють наші фінанси, відправили сюди поліцію та нацгвардію, що їм ще треба?", - ремствує вона. Крім того, жінка побоюється, що права каталонців можуть ще більше обмежити. "Наприкінці, може виявитися, що ми не зможемо більше протестувати, все придушуватимуть і нам більше нічого не можна буде зробити", - припускає жінка.
Всі ці троє людей, з якими мені вдалося поговорити, проголосували "так" на референдумі. Вони сподіваються, що каталонський лідер Пучдемон зможе виторгувати вигідну угоду для Каталонії, розпочавши переговори з нинішнім прем'єр-міністром Іспанії Маріоно Рахоєм. "Досить з нас, що всім іншим дістається найкраще, а нам перепадають лише крихти", - обурюється жінка. Проблемою, на її погляд, є високі податки й те, що з цих коштів нічого не лишається для потреб самої Каталонії. "Тут ніхто не хоче кордонів, у нас у всіх родини в інших регіонах Іспанії, і виходити з ЄС ми теж не хочемо", - у цьому всі троє одностайні. Так само вони воліли б, щоб економічні угоди, як з Іспанією, так і з рештою Європейського Союзу й надалі залишалися чинними, щоб не зашкодити економіці Каталонії. Тож чи бажають вони "незалежності", хай би що під нею не розуміли, чи просто кращої фінансової угоди з Мадридом, запитую я. У відповідь - мовчанка.
Вигідна фінансова угода чи незалежність
Саме про це мені розповів водій таксі Жав'єр Бургада, котрий возив мене Барселоною. "Якби Мадрид ще багато років тому пішов на поступки в питаннях податків та зборів, тоді б увесь цей сепаратистський рух не став таким сильним", - впевнений він. Тож своїм друзям, які виступають за незалежність від Іспанії, він пропонував виходити на вулиці за кращі фінансові угоди з Мадридом, ніж з вимогами незалежності. Але на це ніхто не пішов, розповідає водій не без сміху.
Одна з жінок, з якою мені вдалося поговорити, здається, знає причини цього. На її думку, такі вимоги значно погіршили б імідж каталонців. Інша вважає натомість, що за вимогами незалежності криється значно більше, ніж просто сам фінансово-податковий аспект. Приміром, те, що каталонців не поважає решта Іспанії.
Ще одна жінка, назвемо її Нурія, воліла б бачити нейтральну безсторонню інституцію, котра б інформувала людей про справжні переваги та недоліки незалежності. Сама Нурія працює медсестрою. Вік - 30 років. "Політики перекручують "факти" саме так, як вони того хочуть. Так само і ЗМІ підтримують або ту, або іншу сторону. Але нам, людям, котрі працюють, немає часу читати думки експертів щодо політики та економіки Каталонії", - каже вона.
Шлях на конфронтацію
Листоноша Жозе Родрігес на питання про майбутнє Каталонії лише гучно зітхає. "Якщо буде бодай трохи спокою, ми повернемось туди, де й були", - каже він. "Я й гадки не мав, що до цього дійде, що ці політика доведуть до такого", - зізнається листоноша. На його думку, як Рахой, так і Пучдемон свідомо пішли на конфронтацію, а розхльобувати доведеться каталонцям. "Людям взагалі невтямки, що означає "незалежна Каталонія. Регіональний уряд говорить лише про економічну незалежність, але ніхто не хоче кордонів", - зазначає Жозе Родрігес.
Працівниця пекарні Елізабет на власному досвіді побачила, що означають кордони між людьми. Напередодні вона поверталася додому громадським транспортом. Автобус, який її підвозив, проїжджав саме повз групу людей, що розмахували прапорами Іспанії. Коли раптом цей гурт став гатити ногами по автобусі. "Думала, вони його перекинуть. Я так злякалася", - зізнається вона. На її думку, то були зайди "з Мадрида", додає вона. "Їм платять, щоб вони приїздили сюди та розпалювали справжню війну", - запевняє жінка. Одна з її клієнток жваво погоджується: "Співробітники нацгвардії перевдягаються в нормальних людей, щоб саме таке й спровокувати".
Елізабет каже, що нинішня ситуація нагадує "напівпартизанську війну". "Тепер політики мають говорити один з одним. Це їм треба було зробити вже давно", - каже жінка.
Вже згаданого таксиста Жав'єра Бургаду непокоїть те, що може поменшати клієнтів, більшість з яких - туристи. "Нас відкинуть на 50 років у минуле, й тільки тому, що це вирішили кілька політиків", - каже він. На його переконання, більшість каталонців, тобто "мовчазна більшість" не хоче незалежності. Він побоюється також і того, що це могло б призвести до розвалу Європи. "Якщо Каталонія почне першою, то потім її шляхом підуть інші - в Бельгії, Італії та Німеччині", - припускає таксист.
Що стосується Німеччини, то тут його можна трохи заспокоїти: Баварська партія, яка вже давно вимагає відокремлення Баварії від ФРН, на останніх виборах до Бундестагу отримала 0,8 відсотка.
Історія руху за незалежність Каталонії
Прагнення багатьох каталонців отримати незалежність має глибоке історичне коріння. Цей регіон пережив за свою історію багато періодів посилення автономії, на зміну яким приходили обмеження свобод та репресії.
Фото: Reuters/A.Gea
Багата стародавня історія
Каталонію досить рано стали заселяти фінікійці, етруски, а згодом і греки. Перші грецькі колонії - це насамперед Росас та Ампуріас (на фото). Грецька назва останнього - Емпоріон. За ними прийшли римляни, що розбудували поселення та інфраструктуру. Каталонія залишалася в складі Римської імперії до завоювання цього регіону вестготами у 507-му році нашої ери.
Фото: Caos30
Графства та королівство
711 року Каталонію завоювали араби. Їхнє просування вглиб Європи зупинили франки у битві при Турі, відомій як битва при Пуатьє, в 732 році. Вже 759 року північні райони Каталонії знову стали християнськими. 1137 року каталонські графства утворили Арагонське королівство. У ХІІІ та в першій половині ХІV століття воно тримало під контролем Західне Середземномор'я та захопило Майорку й Валенсію.
Фото: picture-alliance/Prisma Archiv
Автономія аж до Війни за іспанську спадщину
Ще в ХІІІ столітті з'явилися інституції каталонського самоврядування - так званий Женералітат Каталонії. Навіть після об'єднання Арагонського королівства з Королівством Кастилія 1476 року Арагон міг втримати свої автономні інституції аж до Війни за іспанську спадщину, що тривала з 1701 по 1714 рік. Винятком був тільки час, на який припало Сегадорське повстання 1640-1659 року.
Фото: picture-alliance/Prisma Archivo
Роковини поразки
Після захоплення Барселони 11 вересня 1714 року королем Філіпом V, який походив з династії Бурбонів, було розпущено всі каталонські інституції та покладено край самоврядуванню регіону. Щороку 11 вересня каталонці згадують втрату своїх прав на автономію. На фото - хода 11 вересня 2015 року в Барселоні.
Фото: Getty Images/AFP/L. Gene
Ідеї федерації під час першої іспанської республіки
Після того як 10 лютого 1873 року король Амадей І відмовився від престолу, було проголошено першу іспанську республіку, котра не проіснувала й року. Прихильники республіки розкололися на тих, хто виступав за централізовану республіку та прибічників федеративного устрою. Серед тих, хто обстоював ідею федерації був і Франсиско Пі-і-Маргаль. Він був також одним з п'яти президентів республіки.
Фото: picture-alliance/Prisma Archivo
Невдала спроба у ХІХ столітті
Спроба Каталонії створити власне державне утворення в межах іспанської республіки ще більше посилила суперечки між республіканцями. 1874 року влада знову повертається до монархів з династії Бурбонів. Тоді на престол сів король Альфонс ХІІ.
Фото: picture-alliance/Quagga Illustrations
Каталонські республіканці
З 1923 по 1930 роки генерал Мігель Прімо де Рівера створив диктатуру, що опиралася на підтримку короля Альфонса ХІІІ, армію та клерикальні кола. Тоді центром опозиції та спротиву стала Каталонія. Політичний діяч Франсеск Масія (на зображенні) виборював після завершення диктатури права на широку автономію для Каталонії.
Перемога Франко та кінець усім правам і свободам
Під час другої іспанської республіки каталонські депутати розробляли статут автономії для регіону, котрий 1923 року ухвалив парламент Іспанії. Франсеска Масію після виборів до парламенту Каталонії було обрано керівником уряду - Женералітату Каталонії. Але перемога генерала Франко в громадянській війні 1936-1939 поклала край другій іспанській республіці та її здобуткам.
Фото: picture-alliance/AP Photo
Втрата всіх свобод
Режим Франко, що правив з 1939 по 1975 рік, означав для Каталонії демонтаж всіх демократичних свобод. На цей час припали заборона та ліквідація всіх політичних партій, скасування статуту автономії та утиски каталонської мови й культури.
Фото: picture alliance/AP Photo
Відновлення автономії з новим статутом
1977 року на перших вільних виборах, що відбулися після завершення диктатури Франко, було знову тимчасово обрано Женералітат Каталонії. Згідно з демократичною конституцією Іспанії 1978 року, Каталонія отримала 1979 року новий статут автономії.
Жорді Пужоль - багато років незмінний глава уряду Каталонії
Перший після завершення диктатури Франко статут автономії визнавав самостійність Каталонії, а каталонську мову як окрему мову. Порівняно зі статутом 1932 року, було дещо розширено права каталонців в освіті та культурі, але обмежено в таких сферах як юстиція, фінанси та охорона громадського порядку. Жорді Пужоль очолював уряд Каталонії з 1980 по 2013 роки.
Фото: Jose Gayarre
Зростання самосвідомості
Останніми роками прагнення каталонців отримати незалежність знову посилилися. 2006 року Каталонія отримала новий статут автономії, що передбачав розширення повноважень. Утім, після оскарження, котре подала консервативна "Народна партія", Верховний суд Іспанії скасував цей статут.
Фото: Reuters/A.Gea
Перша спроба референдуму
Референдум щодо незалежності Каталонії планувалося провести ще 9 листопада 2014 року. Першим запитанням у бюлетені було: "Чи хочете Ви, щоб Каталонія стала державою?" У разі згоди, слід було відповісти й на друге запитання: "Чи хочете Ви, щоб ця держава отримала незалежність?" Але Конституційний суд Іспанії визнав референдум нелегітимним.
Фото: Reuters/G. Nacarino
Двобій титанів
З січня 2016 року уряд Каталонії очолює Карлес Пучдемон. Від курсу на сепаратизм, котрий провадив його попередник Артур Мас, Пучдемон не відступав. Саме урядом під його керівництвом було призначено референдум про незалежність 1 жовтня 2017 року. Уряд у Мадриді на чолі з Маріано Рахоєм із застосуванням поліції всіляко протистояв проведенню голосування, яке називає неконституційним "інсценуванням".
Фото: Getty Images/AFP/J. Lago
14 фото1 | 14
Каталонія на шляху до незалежності
Попри заборону іспанської влади, 1 жовтня в Каталонії відбувся референдум про незалежність. Куди сягають корінням сепаратистські тенденції та які наслідки плебісцит може мати для регіону, у добірці DW.
Фото: Imago
Si чи No - що кажуть каталонці?
1 жовтня в іспанському регіоні Каталонія пройшов референдум про незалежність. Центральна влада в Мадриді всіляко намагалася йому запобігти. За даними місцевої влади, близько 90 відсотків виборців, які взяли участь у голосуванні, відповіли "так" на запитання: "Чи хочете ви, щоб Каталонія стала незалежною державою з республіканською формою правління?"
Фото: Reuters/A. Gea
Протести на вулицях Барселони
Десятки тисяч прибічників референдуму неодноразово виходили на вулиці Барселони - на знак протесту проти дій іспанської влади. Востаннє їх до цього спонукали обшуки в офісах представників уряду Каталонії, під час яких були вилучені бюлетені та урни для голосування, а більше десяти людей були заарештовані.
Фото: Getty Images/AFP/L. Gene
Сутички з поліцією
Голосування 1 жовтня супроводжувалося сутичками прихильників незалежності з іспанською поліцією, відправленою до Каталонії урядом в Мадриді. За даними каталонського уряду, в сутичках у день голосування постраждали майже 900 осіб.
Фото: Reuters/D. Gonzalez
Загострення останніх років
Загострення у відносинах з Мадридом, яке призвело до нинішньої ситуації, розпочалося у 2006 році, коли Каталонія ухвалила новий варіант статуту автономії. Він передбачає, зокрема, зміни держфінансування і зобов'язує громадян Каталонії володіти каталонською мовою. У 2010 році Верховний суд Іспанії визнав новий статут незаконним - і конфлікт між Барселоною та Мадридом почав набирати обертів.
Фото: picture-alliance/Zumapress.com/J. Boixareu
Сепаратизм родом із Середньовіччя
Прагнення Каталонії до самостійності плекались протягом століть. Від Х до початку ХVIII ст. регіон значною мірою був незалежним. Після здобуття Бурбонами Каталонії у війні за іспанську спадщину в 1714 році тут була розформована низка інституцій, а державною мовою оголошена іспанська. До кінця ХІХ ст. Каталонія поступово відновила своє значення, переживши економічне й культурне піднесення.
Фото: picture-alliance/Prisma Archiv
Під диктатурою Франко
Перемога фашистів у громадянській війні в Іспанії 1939 року означала для каталонців нову хвилю пригнічення, у тому числі й заборону регіональних мов. Лише після смерті диктатора Франсіско Франко в 1975 році Каталонія змогла знову претендувати на більшу незалежність. Демократична конституція 1978 року і так звані статути автономії 1979 року закріпили самоврядування автономних регіонів Іспанії.
Фото: picture-alliance/AP Photo
Ідейний натхненник незалежності
Із січня 2016 року парламент Каталонії - Женералітат - очолює Карлес Пучдемон, який змінив на цьому посту Артура Маса. Пучдемон - послідовний прихильник та ідейний натхненник незалежності регіону.
Фото: Reuters/A.Gea
Суперечливі опитування
У разі позитивного голосування на референдумі уряд Каталонії обіцяв проголосити незалежність протягом 48 годин. Місцева влада неодноразово проводила опитування серед каталонців щодо їхнього ставлення до незалежності. 2014 року "за" проголосували 80 відсотків опитаних. При цьому, за оцінками, в опитуванні взяла участь лише третина жителів регіону, які мають право голосу.
Фото: Reuters/A. Gea
Більшість - за незалежність?
Вересневе ж опитування, проведене Центром соцдосліджень Instituto DYN, свідчить, що 47 відсотків жителів Каталонії виступають за відділення від Іспанії, водночас 44,4 відсотка - проти цього. Між тим, безпосередньо у референдумі готові взяти участь понад 70 відсотків виборців. Із них 65,4 відсотка збираються висловитись на користь незалежності.
Фото: Reuters/A. Gea
Іспанський "Донбас"
Каталонія розташована на північному Сході Іспанії і є одним з найважливіших індустріально-аграрних регіонів країни. Тут проживає близько семи мільйонів людей. Значна частина мешканців Каталонії, які підтримують незалежність, переконані, що регіон "годує" країну. Адже з близько 16 мільярдів євро податків, які жителі сплачують до державної казни, назад, мовляв, повертається не так і багато.
"Хибна підстава для виправдання сепаратизму"
Одним з противників каталонського сепаратизму є центристська партія "Сьюдаданс" ("Громадяни"), яка має 32 мандати в іспанському парламенті. На фото - її лідер Альберт Рівера. Представники "Сьюдаданс" запевняють, що "утиски з боку Мадрида - це лише хибна підстава для виправдання сепаратизму", адже Каталонія має широку автономію, а видатки із центрального бюджету навіть дещо вищі, ніж податки.
Фото: picture-alliance/NurPhoto/O. Gonzalez
Похмурі перспективи для туризму і бізнесу
Каталонія - популярний серед туристів регіон та промисловий центр. У разі набуття незалежності, вона може опинитися за межами не лише іспанського, а й ринку ЄС. Через подібну перспективу за останні три роки з Каталонії до інших регіонів Іспанії перебралися майже півтори тисячі компаній. Профспілки підрахували, що вже перший рік незалежності може знизити доходи людей на 30-40 відсотків.
Фото: picture-alliance/DUMONT Bildarchiv/F. Heuer
12 фото1 | 12
Чому ЄС не буде посередничати у каталонській кризі (05.10.2017)