Як тільки не називають цей документ - і "закон про диктатуру партійних вождів", і "закон імені Богдана", і "частковий імперативний мандат". Йдеться про зміни до закону України "Про вибори народних депутатів України", які дозволяють партіям виключати з виборчих списків небажаних для них кандидатів. Кілька місяців точились дискусії та суперечки, і лише з 25 спроби законопроект все ж таки вдалося проштовхнути у Верховній Раді. Це сталося 16 лютого.

Співавторами законопроекту є керівники п’яти фракцій: "Блоку Петра Порошенка" (БПП), "Народного фронту" (НФ), "Батьківщини", "Самопомочі" і "Радикальної партії Ляшка" (РП). Саме ці фракції зробили найбільший внесок до прийняття закону, який загалом підтримало 236 депутатів: "БПП" - 87 голосів "за", "НФ" - 58, "Самопоміч" - 22, "РП" - 15, "Батьківщина" - 9. Проте результативним голосування стало завдяки підтримці депутатів фракції "Опозиційного блоку", які віддали 25 голосів "за". Ще 11 голосів додали позафракційні депутати, і дев'ять голосів - група "Воля народу".

Суть закону "про партійну диктатуру"

Ухвалений закон дозволяє керівництву парламентських політичних партій вже після виборів, так би мовити, "чистити" партійні списки. У Комітеті виборців України до такого нововведення поставились вкрай критично.

"Цим законом політичним силам фактично дозволяється проводити ревізію результатів виборів, тобто змінювати їх, - вважає директор Комітету виборців України (КВУ) Олексій Кошель. - А робити це забороняє і чинне законодавство, і конституція, і норми міжнародного права, і сама логіка виборчого процесу". На думку Кошеля, тут уже йдеться не лише про"партійну диктатуру". "За оцінкою юристів нашої організації, у нормах цього закону є спроби узурпації влади", - зауважив директор КВУ.

З ним погоджується і керівник Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко. "Цей закон не лише суперечить нормам права, процедурі ухвалення закону та європейським засадам парламентаризму. Він демонструє, що для представлених у парламенті партій голосування виборців є ніщо, що вони хочуть мати можливість маніпулювати списками вже після виборів так, як їм заманеться", - вважає експерт.

Більше того, норми закону поширюються на виборчі списки кандидатів на виборах нині діючого скликання Верховної Ради. Не зупинило депутатів і те, що ця норма прямо суперечить статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони не мають зворотної дії в часі, про що у своєму висновку до законопроекту наголошувало головне науково-експертне управління Верховної Ради. "Це пряме порушення норм конституції. Якщо ми даємо партіям право визначати, хто потрапляє або не потрапляє до парламенту, то тоді ми можемо дати партіям право встановлювати результати виборів", - переконаний Олексій Кошель.

На думку Коліушка, набагато гіршим за зворотну дію закону є те, що він змінює правила функціонування парламенту вже після виборів. "Це можна порівняти з ситуацією, коли футбольні команди вийшли на поле, почалась гра, але в певний момент оголосили: все, що було до цього - не рахується", - навів аналогічний за своєю абсурдністю приклад експерт.

Кому вигідна "партійна диктатура"

Як неодноразово писали українські ЗМІ та заявляли критики закону, однією з основних причин його появи була необхідність усунення з виборчого списку "БПП" Андрія Богдана, нинішнього адвоката Геннадія Корбана. До цього моменту Богдан, який є наступним у черзі на отримання депутатського мандату, гарантовано ставав депутатом, якщо хтось із депутатів "БПП" склав би повноваження, щоб піти працювати у виконавчу владу.

Зацікавлені в існуванні "часткового імперативного мандату" і представники інших політичних сил. "В "Блоці Петра Порошенка" справді є проблема із адвокатом Геннадія Корбана. Але це - проблема "БПП", який формував свій список не з огляду на партійну чистоту, а з огляду на необхідність задовольнити вимоги усіх груп впливу на цю політичну партію. Подібні проблеми є і в партії Олега Ляшка і в інших політичних силах", - зазначив Олексій Кошель. Він пояснює, що закон відкриває шлях для проведення партіями до парламенту зручних, слухняних депутатів, а також бізнесменів або політиків, за яких заплачені кошти.

"Закон вигідний тим, хто його подав, а подали його лідери п’яти фракції. Вони усі бояться бути чесними і відкритими перед своїми виборцями, вони всі сумніваються в своїх списках і хочуть ними маніпулювати. Виборцям слід більше ніколи не голосувати за партії, які дозволяють собі таке робити", - наголошує Ігор Коліушко.

Удар по демократії

Прийняття закону "про партійну диктатуру" є репутаційним ударом не лише по парламентській коаліції, але й по українській державі в цілому, вважає директор КВУ Кошель. "Цей законопроект не має нічого спільного з демократією. Це - не лише надзвичайно серйозний репутаційний ляпас по парламентській коаліції в очах суспільства, це також питання репутації держави, це питання оцінки змін демократичних перетворень і реформ в Україні з боку наших західних партнерів", - переконаний директор КВУ.

Як пояснив керівник Центру політико-правових реформ Коліушко, існує принцип у виборчому законодавстві, згідно з яким, після виборів партійний список і кандидати є непорушними, тому що так за них проголосували виборці. "Після цього не можна туди когось додавати, когось вилучати. Сьогодні вони захотіли когось вилучати, а завтра вони захочуть когось добавляти. Для чого взагалі тоді виборці?!" - задає риторичне запитання експерт.

Поки закон не набув чинності, після підписанням спікером парламенту його має ще підписати президент. Представники громадськості, зокрема об'єднання організацій і експертів "Реанімаційний пакет реформ" (РПР), вже звернулись до президента з закликом ветувати скандальний закон. Крім того, експерти "РПР" закликали українських депутатів-членів ПАРЄ звернутись до Венеційської комісії з проханням оцінити даний закон на предмет відповідності європейським стандартам парламентаризму.