DW: Введення в експлуатацію нового безпечного конфайнменту (НБК) над четвертим енергоблоком ЧАЕС було заплановане ще на листопад минулого року. Але з того часу його вже двічі переносили - спочатку на кінець травня, а тепер на листопад 2018-го. З чим це пов'язано?

Валерій Сейда: Об'єкт "Укриття" - це досить складний об'єкт. Дуже часто несподівано виявляються місця з високим рівнем радіації, що унеможливлює швидке проведення робіт. Це по-перше. А по-друге, нам у будь-якому випадку потрібно бути повністю впевненими в безпеці споруджуваного об'єкта. Якщо в якийсь момент постає вибір між дотриманням графіків і питанням безпеки, то пріоритет надається останньому.

Арку НБК було встановлено над старим саркофагом у листопаді 2016 року. Це вже дало якийсь позитивний ефект?

Відразу після насування НБК рівень радіації навколо об'єкта "Укриття" знизився приблизно вдвічі. Значно зменшився і так званий "неорганізований" викид радіоактивних речовин з існуючого об'єкта "Укриття" - теж приблизно в два рази.

Тобто новий безпечний конфайнмент навіть зараз, коли він ще не повністю введений в експлуатацію, вже позитивно впливає на радіаційну обстановку і, відповідно, на безпеку.

Наскільки безпечно для персоналу працювати біля об'єкта "Укриття"?

Працювати в епіцентрі ядерного вибуху - це завжди ризик. Можна говорити про те, чи є він прийнятним чи ні. На даний час ризики прийнятні. У нас є правило: якщо ми не можемо виконати щось безпечно, то не варто й починати. Зараз, після насування конфайнмента, ризики зменшилися.

А що конкретно передбачає запуск НБК?

Відразу після введення нового безпечного конфайнмента в експлуатацію почнеться демонтаж нестабільних конструкцій старого об'єкта "Укриття". Це міжнародне зобов'язання України, і вона його виконуватиме. Ми вже готуємося до цього. Є затверджений перелік нестабільних конструкцій, які підлягають демонтажу, і навіть проект демонтажу першої з них.

Після демонтажу нестабільних конструкцій і навіть паралельно з ним вивчатимуться паливовмісні маси - найбільш небезпечні субстанції, що знаходяться в об'єкті "Укриття". З ними теж треба поводитися безпечно - поки що не зовсім зрозуміло, як, але щось робити треба. І в подальшому - перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему.

Проектний термін експлуатації НБК та сховища відпрацьованого ядерного палива СВЯП-2, що будується неподалік від ЧАЕС, становить сто років. Тобто це тимчасове рішення, як і централізоване сховище для відходів з трьох українських АЕС, спорудження якого розпочалося в зоні відчуження. А що буде потім, через сто років?

Мені б теж хотілося знати, що буде навіть не те що через сто, а хоча б через п'ятдесят років. Чому термін експлуатації НБК становить сто років? Тому що, наприклад, стосовно об'єкта "Укриття" цілком може бути ухвалено рішення, що зберігання високоактивних і довгоіснуючих відходів повинно здійснюватися в глибоких геологічних формаціях. В Україні поки такого сховища немає і раніше 2050-го року його створено не буде. Тобто час експлуатації нового безпечного конфайнмента має бути достатнім для повного завершення робіт з перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему.

Що ж стосується сховища відпрацьованого ядерного палива СВЯП-2, то це відкладене рішення - як і в усьому світі. Оскільки відпрацьоване ядерне паливо, яке зберігатиметься у цьому сховищі - це ті ж самі високоактивні відходи, які захоронювати поки що ніде. Крім того, відпрацьоване паливо часто розглядається як цінний ресурсний матеріал. Так, зараз немає технологій, щоб видобувати і використовувати ті елементи, які в ньому містяться, але в майбутньому такі технології цілком можливо - і навіть напевно - будуть створені.

Чи є плани зі створення сховища для остаточного захоронення ядерних відходів?

Високоактивні та довгоіснуючі радіоактивні відходи відповідно до українського законодавства мають захоронюватися в глибоких геологічних формаціях. Плани зі створення такого сховища є, вони навіть прописані у Загальнодержавній цільовій екологічній програмі поводження з радіоактивними відходами. Але це дуже тривалий процес. Навіть якщо почати будувати таке сховище прямо зараз, це займе близько 20 років. А оскільки економічна ситуація в Україні зараз не настільки сприятлива, щоб займатися такими масштабними і витратними спорудами, то його введення в експлуатацію відтерміновується.

Тобто проблема остаточного захоронення високоактивних відходів в Україні поки не вирішена?

Так - як і в усьому світі.

Яким Ви бачите майбутнє зони відчуження?

Зона відчуження - це дві різні частини: біосферний заповідник, в який включена найменш радіоактивно забруднена частина зони, і зона спеціального промислового використання. Зона спеціального промислового використання ще довгий час буде непридатна для життя людей. На мій погляд, тут ідеальне місце для розміщення виробництв, пов'язаних з ядерною енергією та іонізуючим випромінюванням. Територія тут і так вже забруднена через аварію і треба максимально корисно її використовувати.

Які це можуть бути виробництва?

Наприклад, сховище для радіоактивних відходів. Відходи, які утворюються на атомних станціях, було б цілком доцільно концентрувати тут - переробляти і захоронювати. Оскільки період напіврозпаду радіонуклідів, які входять до складу цих відходів, здебільшого все одно значно менший, ніж тих радіонуклідів, якими забруднені території навколо станції.

Чи є сенс розвивати в Чорнобильській зоні сонячну енергетику?

Як один із варіантів використання даної території, це цілком можливо. Однак, якщо це буде економічно недоцільно, то хто вкладатиме в це гроші?

Зона відчуження - це північ країни. На півдні достатньо вільних територій, більш придатних для встановлення сонячних панелей.

Скажімо так: можливо, з точки зору кількості сонячної енергії на одиницю площі, будувати сонячні електростанції на півдні і вигідніше. З іншого боку, території на півдні можна використовувати і для інших цілей, а тут не так вже й багато альтернатив.

Ви вірите в безпечне майбутнє атомної енергетики?

Я за освітою інженер-фізик, моя спеціальність - "Проектування та експлуатація ядерних установок". Тому я в них, безумовно, вірю.