І через двісті років після народження Рихард Ваґнер залишається темою для жвавих дискусій, а його опери ставляться на сцені частіше, ніж будь-коли раніше.

Ваґнер народився 22 травня 1813 року в родині із середніми статками, його батько був чиновником. Хлопець, як і його старші сестри, цікавився театром. Хотів стати поетом.

У 16 років, побувавши на опері "Фіделіо" Бетховена, Рихард визначився із майбутньою професією. Він вирішив стати композитором. А у 18 років, під час навчання на музиканта, юнак задумав написати першу оперу. Текст написав сам, що потім стало його фірмовим стилем на все життя.

У двадцятирічному віці Ваґнер очолював театр у Маґдебургу, там він закохався в акторку Мінну Планер. За кілька років, у 1836-му, вони одружились, але дітей не мали. Наступними зупинками подружжя були Кенігсберг, Рига та Париж.

У композитора була невтомна натура, але йому гостро не вистачало грошей, навіть щоб розплатитись із боргами. У Парижі Ваґнери мешкали у скруті, проте роботу над своїми ранніми операми "Ріенці" та "Летючий голландець" композитор зміг завершити саме там. У цей період він захопився лівореволюційними течіями.

Приголомшливий успіх опери "Ріенці" на сцені в Дрездені 1842 став проривом і в кар’єрі композитора. Його запрошують на посаду саксонського гофкапельмейстера, і до 1849 року подружжя Ваґнерів мешкає у Дрездені. Він працює тут одразу над кількома музичними творами, водночас розробляючи ідею об’єднання поезії, музики та дії у "єдиному творі мистецтва".

У травні 1849 року він взяв участь у Дрезденському повстанні, був оголошений у розшук та мусив виїхати з Німеччини. У 1864 році композитор, вже повернувшись до Німеччини, перебував у стані, близькому до самогубства. Саме в цей період йому надійшов лист від 18-річного баварського короля Людвіга Другого, який всю решту життя фінансово опікав Ваґнера.

Після кількох романів до та після смерті дружини Мінни Ваґнер мешкав у Трібшені під Люцерною спільно з Козимою фон Бюлов, донькою Франца Ліста та дружиною диригента Ганса фон Бюлов, одного з його друзів. Козима народила Рихарду трьох дітей ще до одруження.

Уособлення своїх творчих мрій - про єдиний мистецький об’єкт - Ваґнер знайшов у баварському містечку Байройті. Подалі від великих міст, у театрі, проект якого розробив особисто Ваґнер, публіка мала повністю сконцентруватися на поєднанні музики, дії та сценічних декорацій. Уперше це сталося у 1876-му, коли відбулась вистава за циклом Ваґнера "Кільце Нібелунгів".

Однак перший Байройтський фестиваль був фінансовим та мистецьким фіаско, тим не менше Ваґнер отримав шанс провести його вдруге 1882 року. На ньому ставився лише один, останній твір - опера-містерія "Парсифаль". Композитор помер у лютому 1883 року в Венеції.

Яких він був поглядів?

Чому Ваґнер заворожує і сьогодні? Він належить до найвпливовіших композиторів в історії. Його музика бере за живе. Мало хто залишається до неї байдужим. Більшість людей або категорично відкидають Ваґнера, або ж закохуються у нього.

Ким він був? Соціалістом? Націонал-соціалістом? Як тлумачити його численні літературні твори? Адже там на кожне твердження композитора можна знайти й антитези. Що висловлює його музика? Які погляди відстоював? Геніальний Ваґнер залишив після себе багато загадок для наступних поколінь.