„Те, що відбулося в Киргизстані, народна революція, не було наслідуванням подій в Україні чи Грузії, ми йшли своїм шляхом”.

Курманбек Бакієв не любить порівнювати події в своїй країні з іншими „революціями” на постарадянському просторі. Про „революцію тюльпанів” у Киргизії більше говорять журналісти, які ставлять її в один ряд з „революцією троянд” у Грузії та „помаранчевою революцією” в Україні. Від самих киргизів можна почути про „березневі події”.

Тоді невдоволення перебігом і результатами парламентських виборів, на яких перемогли переважно провладні кандидати, спричинило акції непокори. На півдні Киргизії влада швидко перейшла до опозиції. 24 березня протести перекинулися на столицю Бішкек. Президент Аскар Акаєв, який був киргизьким лідером 15 років, похапцем залишив країну й відтоді живе з родиною у вигнанні в Росії. Тимчасовим президентом і прем”єром Киргизії став 55-річний опозиціонер Курманбек Бакієв.

Сьогодні Бакієв має всі шанси залишится в президентському кріслі. Хоча у виборах беруть участь шість кандидатів, він один проводить масштабну кампанію, констатує голова киргизької місії Організації з безпеки та співробіництва в Європі (ОБСЄ), швейцарець Маркус Мюллер:

„Можна сказати, що в принципі виборча кампанія не була дуже динамічною. Люди бачать тільки один можливий результат і це забирає в політичної кампанії енергію.”

Оскільки Бакієв як виконувач обов”язків президента і прем”єра має незрівнянно більше можливостей для ведення агітаційної кампанії, деякі конкуренти звинувачують його у використанні відомого в пострадянських країнах „адміністративного ресурсу”. Єдина жінка-кандидат у президенти Киргизії, голова асоціації неурядових і некомерційних організацій 43-річна Токтайим Уметалієва говорить про сильний тиск з боку Бакієва:

„Достатньо подивитися, як Центральна виборча комісія організовує наші зустрічі з виборцями. На Бакієва вони зганяють цілі натовпи, навіть з полів. А на наші зустрічі не приходить ніхто, хоча ми заздалегідь поінформували організаторів. Ми практично змушені виступати на ринках, говорити з кожним виборцем особисто, інакше не виходить.”

Сам фаворит заперечує закиди у використанні адміністративного ресурсу. „Шукайте, не знайдете”, - каже він. Той факт, що його можна частіше почути й побачити в мас-медіа, Бакієв називає „нормальним явищем”:

„Сьогодні є унікальна можливість провести президентські вибори в Киргизстані, я б сказав, при повній відсутності адміністративного ресурсу. Після народної революції його просто немає, його не існує”.

Виборчий штаб кандидата Бакієва розраховує, що на недільному голосуванні він набере до 70 відсотків. Причин такого оптимізму кілька.

По-перше, Бакієв – відомий у Киргизії політик. За освітою інженер-електрик, він був прем”єром і губернатором за часів Акаєва і користується великою підтримкою населення на півдні, звідки пішла киргизька революція. По-друге, Бакієв виступає в тандемі з іншим відомим опозиціонером – Феліксом Куловим. Між ними існує домовленість, що в разі перемоги Бакієва, Кулов стане прем”єр-міністром. Ще зовсім недавно вони були конкурентами за лідерство в державі, але потім Кулов заявив про підтримку Бакієва і не бере участі у виборах. Два політики пояснюють свій союз бажанням стабілізувати країну, що традиційно поділена на заможну північ і бідний південь. Бакієв – людина півдня, Кулов – півночі.

56-річний Фелікс Кулов користується в Киргизії не меншою популярністю, ніж Бакієв. Багаторічна кар”єра в силових структурах створила Кулову репутацію сильного, волевого політика і борця з мафією. Він був міністром внутрішніх справ, міністром національної безпеки, губернатором і мером Бішкека. На момент революції Кулов сидів у тюрмі, звідки його звільнили в ході „березневих подій”. Офіційно його звинувачували в корупції, але оглядачі кажуть, що Кулов і його опозиційна партія були загрозою владі Акаєва, тому він і опинився за ґратами. Сьогодні Кулов виступає разом з Бакієвим і заперечує розбіжності з імовірним президентом:

„Я люблю працювати з сильними людьми, я людина військова, я вмію підпорядковуватися і вмію приймати самостійні рішення. Я буду чесно виконувати свою ділянку роботи, діяти за законом, дотримуватися субординації. Бакієв людина розумна, нам з ним ділити нема чого.”

Зважаючи на велику популярність тандему Бакієв-Кулов, єдина загроза для них – це низька явка. Щоб вибори відбулися, на дільниці мають прийти понад 50 відсотків серед 2,6 мільйонів киргизів, які мають право голосу.

Розповідає редактор Центрально-азіатської програми „Німецької хвилі” Дарина Брянцева, яка нещодавно повернулася з Киргизії:

„Всі кажуть, що найбільша проблема – що народ не піде голосувати. Зараз канікули, студенти роз”їхалися, ті, хто випасає худобу, зараз на пасовиськах у горах, хто працює в полі, теж нібито не піде на дільниці. Тому кажуть, що головне – щоб люди прийшли голосувати.”

Якщо дует Бакієв-Кулов справді прийде до влади в Киргизії, уже незабаром перед ним постануть складні завдання. Одне з них – реформа конституції, що має посилити повноваження прем”єр-міністра і парламенту. Говорить голова місії ОБСЄ в Киргизії Маркус Мюллер:

„На мою думку, після виборів важливі три моменти. По-перше, це формування нового уряду. Багато що залежатиме від того, чи зможуть потім люди сказати, що в країні працюватиме професіний уряд, який має політичну волю для покращання життя людей. По-друге, це економічна програма, боротьба з корупцією. В цьому плані досі не дуже багато змінилося зі старих часів. Третій елемент – нова конституція. Дискусія про це вже почалася. Нова конституція має гарантувати виважені відносини між парламентом, урядом і президентом, і уникати концентрації влади. Від цих трьох речей залежатиме стабільність у країні. Люди не хочуть довго чекати, вони хочуть швидкого покращання ситуації. Вони не готові чекати багато років. Тому ситуація може знову швидко напружитися, якщо справді не буде реальних позитивних кроків.”

Змін хочуть всі, як, наприклад, ці молоді люди на вулицях Бішкека:

„Я сподіваюсь, що ситуація в нашій країні стабілізується, що буде вирішено конфлікт „північ-південь” і проблему етнічної дискримінації. І я сподіваюся, що економічна ситуація покращиться.”

„Зараз у наш час, я вважаю, немає достойного кандидата на посаду глави держави. Але ми все одно підемо голосувати і оберемо кращого. Ми сподіваємося, що це напруження в країні зникне і буде нормальна атмосфера”.

„Ми сподіваємося, що ситуація зміниться, що буде наведено порядок. Хто зможе це зробити? Не знаю, той, хто справді захоче, побачимо.”

Старше покоління, як цей селянин з півдня Киргизії, прагне боротьби з корупцією і має конкренті вимоги до нового керівництва:

„Після виборів треба, щоб багато що змінилося. Треба вирішити проблему кадрів, незалежно від того, хто прийде – Бакієв, чи інший. Треба дати владу нормальним людям, молодим, які ще „не заплямовані”, які ще не брали хабарів. А якщо не буде порядку у владі й не буде вирішено кадрове питання – толку не буде, ніколи”.

Поки що ситуація в Киргизії далека від стабільності. В середині червня прихильники одного зі знятих з виборів кандидатів за невідомих обставин увірвалися в будинок уряду. Ніхто не постраждав, але стали очевидні проблеми з безпекою. Чи зможе Киргизія знову стати „острівком демократії” в Центральній Азії, яким вона вважалася в перші роки правління Аскара Акаєва, стане видно вже найближчим часом. До речі, сам Акаєв заявив, що позитивно ставиться до кандидатури Бакієва.