Поняття планового господарства німецькі фірми сприймають не інакше як лайку. На думку відразу спадають такі речі, як брак гнучкості, нехтування потребами ринку, згадуються НДР та Радянський Союз. Однак коли успішні в усьому світі німецькі машинобудівники дивляться на 12-ту п'ятирічку, ухвалену торік у Китаї, то їм не до жартів.

Річ у тім, що китайська п'ятирічка - це величезна інвестиційна програма, пояснює президент Німецького союзу машинобудування Томас Лінднер. «Китайці налаштовані прагматично, - каже він. - Якщо вони бачать, що з їхньою п'ятирічкою щось не виходить, тоді змінюють свій план». Цим відрізняється сьогоднішня КНР від Радянського Союзу та Східної Німеччини часів Еріха Гонекера.

Великі шанси, великі ризики

Уже нині Китай є світовим лідером за обсягами випуску машин та устаткування. Торік галузь виробила продукції на суму 560 мільярдів євро – це стільки ж, скільки Японія та США разом узяті. Німеччина перебуває на четвертому місці, однак за обсягами експорту вона лідирує. При цьому Китай є її найважливішим клієнтом. Отже, п'ятирічні плани КНР мають бути для німців вкрай цікавими.

Великі сподівання та шанси німецьке машинобудування пов'язує і з 12-ою китайською п'ятирічкою, як каже директор представництва консалтингової компанії Droege в Китаї Йорґ Нюрнберґ. На наступні роки китайці визначили для себе сім стратегічних секторів. Серед них варто згадати нові енергетичні джерела, енергетичну ефективність, екологічний транспорт та закупівлю найсучаснішого обладнання. Загалом ідеться про інвестиції обсягом 1200 мільярдів євро.

Звичайно, для німецьких машинобудівників тут відкриваються великі шанси, каже Нюрнберґ. Але водночас він застерігає, що німецьким фірмам доведеться налаштуватися й на посилення конкурентної боротьби в майбутньому, оскільки Китай робить ставку на модернізацію. Машинобудівні компанії вже отримали з боку Пекіна чітке завдання - збільшити витрати на дослідження й нові розробки. Крім того, держава надає для цього й відповідну фінансову підтримку.

Астрономічні інвестиції в новаторство

Аби уявити, про які суми йдеться, варто порівняти витрати на дослідження й розробки в Німеччині й Китаї. КНР планує до 2015 року інвестувати в цьому напрямку два відсотки від ВВП, що дорівнює близько 215 мільярдам євро. Німеччина витрачає на дослідження й розробки 2,8 відсотка ВВП. Але в порівнянні з Китаєм це значно менша сума, яка не перевищує 70 мільярдів євро.

Послання, яке несе в собі китайська п'ятирічка, однозначне: КНР більше не хоче бути країною, яка спеціалізується на випуску дешевої продукції, й прагне посісти провідне місце в світі за рівнем технологічного прогресу. «В усьому світі визначено також фірми, які мають слугувати китайцям за зразок», - каже Йорґ Нюрнберґ. При цьому, якщо китайці не в стані самостійно досягти поставленої мети, тоді вони готові інвестувати за кордоном і скуповувати відповідні компанії.

І це не лише плани на майбутнє: так, торік до рук китайців вже перейшли два традиційні німецькі виробники комплектуючих частин для автопрому. Ідеться про компанії SaarGummi та Preh. Цього року китайський машинобудівний концерн Sany придбав німецького виробника бетонних насосів Putzmeister. Експерти прогнозують збільшення таких поглинань.

Конкуренція нових ідей

Томаса Лінднера, президента Німецького союзу машинобудування, не лякають такі наміри Пекіна. Водночас він вимагає чесної конкурентної боротьби. Не можна миритися з тим, що китайський уряд, з одного боку, підтримує інвестиції китайських фірм за кордоном, а з іншого - обмежує діяльність німецького бізнесу в самому Китаї.

Подальша небезпека полягає в тому, що Китай може взяти й закрити цілу галузь для іноземних конкурентів, захищаючи власного виробника. Так трапилося, зокрема, з вітряними електростанціями. Для збереження доступу до китайського ринку важливо завжди бути на порядок кращим, аби Китаю було не вигідно закривати доступ до галузі, оскільки тоді він відстане в своєму розвитку, зауважує Томас Лінднер. На його думку, лише новаторські ідеї допоможуть тримати на відстані китайських конкурентів.