Китай: хвиля судових процесів проти правозахисників
Максим Сидоржевський5 серпня 2016 р.
Гоу Хунго став третім активістом, якому цього тижня було винесено вирок судом міста Тяньцзінь.
Чжоу Шифен під час судового засіданняФото: picture alliance/AP Photo
Реклама
Суд міста Тяньцзінь, що на півночі Китаю, засудив активіста Гоу Хунго до трьох років позбавлення волі умовно за "підрив державної влади". Відповідний вердикт Другого народного суду середньої інстанції Тяньцзіня було оголошено у п'ятницю, 5 серпня. Підсудний заявив, що визнає свою провину та не має намірів оскаржувати вирок.
55-річний активіст Гоу Хунго був затриманий в липні торік в межах масштабної кампанії, спрямованої проти захисників прав людини та громадських активістів у Китаї. Гоу Хунго є вже третім активістом, якому цього тижня було винесено судовий вирок в Тяньцзіні. У четвер, 4 серпня, за такими ж звинуваченнями до семирічного ув'язнення був засуджений юрист Чжоу Шифен, повідомляє агентство dpa з посиланням на Сіньхуа.
Раніше Комісія Конгресу США, яка стежить за дотриманням прав людини у Китаї, засудила судові процеси проти активістів, назвавши їх "такими, що шкодять міжнародному авторитету китайського уряду та зводять нанівець рештки надії на спроможність президента Сі Цзіньпіна сприяти встановленню в країні верховенства права".
Нагадаємо, протягом останнього року в Китаї були затримані понад 300 захисників прав людини та громадських активістів. Десятки з них досі перебувають за ґратами.
Свобода преси? Ні, не чули
Кожного дня журналісти і блогери у світі зазнають нападів і залякувань, метою яких є знищення плюралізму засобів масової інформації. "Репортери без кордонів" вказують на найбільших ворогів свободи преси.
Фото: Fotolia/picsfive
"Африканська Північна Корея": Еритрея
Міжнародна правозахисна організація "Репортери без кордонів" розмістила цю країну, у якій панує диктатура, в самому кінці свого рейтингу. Ніде у світі немає гіршої ситуації зі свободою преси. Багато журналістів змушені покинути країну. Лише радіостанції в екзилі, як-то "Радіо Ерена", яке мовить із Парижа, доносять до жителів країни незалежну інформацію.
Фото: picture-alliance/dpa/J. Juinen
Північна Корея: під владою диктатора
"Свобода преси" - хибне словосполучення й у контексті Північної Кореї. Адже журналісти у цій країні не можуть вільно працювати. Диктатор Кім Чен Ин контролює, що і яким чином висвітлюють ЗМІ. Телевізори і радіоприймачі "ловлять" лише передачі державних каналів. А той, хто наважується вільно висловлювати свої думки, разом із цілою родиною опиняється у так званих "таборах з перевиховання".
Фото: picture-alliance/dpa/Yonhap/Kcna
Вдаваний плюралізм у Туркменістані
Президент Туркменістану Гурбангули Бердимухамедов володіє усіма ЗМІ у країні. Виняток - газета "Рисгал". Але попри зовнішню незалежність кожне число газети перед публікацією мусить пройти попередню цензуру. Нещодавно у країні ухвалили закон проти монополії ЗМІ. Відтоді туркмени отримали доступ до іноземних новин. Інтернет у країні контролюється державою, а більшість сайтів блокуються.
Фото: Stringer/AFP/Getty Images
Свобода преси під обстрілом у Сирії
Від початку протестів проти Башара Асада багато журналістів і блогерів зазнали переслідувань і загинули. "Репортери без кордонів" уже багато років зараховують режим Асада до "ворогів свободи преси". Однак і "Фронт Аль-Нусра", який бореться проти Асада, і так звана "Ісламська держава" нападають на журналістів сирійських державних ЗМІ. Їх викрадають і публічно страчують.
Фото: Abd Doumany/AFP/Getty Images
Китайська несвобода преси
"Репортери без кордонів" вважають Китай найбільшою в’язницею для блогерів і журналістів. Авторитарний режим жорстко придушує вільні висловлювання. Тиск на іноземних журналістів, які працюють у країні, також посилюється. Регіони країни для них - табу, їхня праця контролюється, тоді як їхні асистенти або ж ті, хто погодився дати інтерв’ю, ризикують потрапити за ґрати.
Фото: picture-alliance/AP Photo/M. Schiefelbein
В'єтнам: боротьба проти критиків режиму
Незалежних ЗМІ у В'єтнамі немає. Комуністична партія, яка керує країною, вирішує, що саме журналісти можуть публікувати. Видавці, редактори і журналісти переважно є членами партії. Влада посилено стежить за блогерами, а тих, хто кидає виклик "монополії на істину" компартії, примушує замовкнути ув’язненням.
