Вістка про загибель пасажирського літака сколихнула багатьох киян. Заклик прийти до посольства Нідерландів, щоб пом'янути жертв страшної трагедії на Донбасі розійшлась соціальними мережами. Ще не закінчилося засідання Ради національної безпеки і оборони, ще не встигли прокоментувати високі європейські та американські представники, ще президент Росії Володимир Путін не встиг покласти відповідальність за трагічний інцидент на Україну, а небайдужі заступили на своєрідну вахту пам'яті.

Квіти та іграшки

Однією з перших до посольства Королівства Нідерландів на столичному Подолі прийшла Ірина, молода жінка у білих штанях. Вона сиділа у кафе, коли прочитала про страшну трагедію на Сході України. Зробила саморобний плакат "Путін убивця" і прийшла під дипломатичне представництво країни, звідки літак вилетів. Тоді ще ніхто не знав, що на борту були не тільки голландці, але й американці, австралійці, британці, німці, індонезійці, громадяни ще низки інших країн.

Зусібіч на Контрактову площу йшли люди з квітами у руках. У деяких в руках були дитячі іграшки. Преса повідомила, і це наразі неофіційна інформація, що на борту було близько 80 дітей. Першим до зачинених дверей посольства дівчинка й поклала свого друга, маленького жовтого курчатка… За кілька годин підходи до посольства були завалені, певно, тонною квітів і сотнями іграшкових песиків, слоненят, ведмедиків, героїв популярних мультфільмів.

Я запитав дозволу в чоловіка у помаранчевій футболці збірної Нідерландів - чи можна запитати його доньку. Шестирічна Роксоляна прийшла з батьками і братом, бо почула про смерть людей у тому літаку. Вона теж віддала невідомим і вже неживим своїм ровесникам улюблену іграшку.

Представники голандського диппредставництва кілька разів виходили і дякували за таке сильне і щире співчуття.

Пісня і політика

Один з найбільш душевних моментів тієї ночі. Американець Білл Воррен, мешканець міста Сан-Дієго у Каліфорнії, за його словами республіканець, який двічі балотувався до конгресу США, запитав дозволу заспівати у пам'ять про загиблих. Йому сказали: якщо душа просить - співайте. І тоді він чудовим голосом, який зривався від хвилювання, затягнув "Amazing Grace" - красивий і урочистий християнський гімн благодаті. Він кілька разів зупинявся, піддивляючись у текст у чужому мобільному телефоні. Білл замовчав. Мовчав і натовп, який у іншому випадку мав би вибухнути аплодисментами, на які чоловік заслужив. Було чути лише як плачуть жінки.

Люди все прибували. За пару годин до опівночі киян стало близько тисячі. Кілька людей - чоловіків і жінок - виділялись камуфльованим одягом. Володимир Пак, представник координаційної ради сотень Майдану сказав, що він прийшов не тільки тому, що його побратими прийняли рішення висловити співчуття родинам загиблих, але і тому, що сам відчував потребу бути тут. За словами активіста, Європа після цієї трагедії мала б нарешті почути голос України, яка сам-на-сам обороняється від агресії. "Ведмідь" розуміє тільки силу, тепер, після цієї катастрофи світ має і політично, і зброєю допомогти Україні відновити мир і порядок", - резюмує Володимир.

Пам'ять назавжди

Іхтіолог за професією Володимир прийшов пом'янути загиблих з дружиною і двома дітьми. За його словами, його обурює, що політики ставлять за мету заробити "всі гроші", а страждають від цього звичайні, "як я", люди. Він не знає - чи це представники "ДНР" та "ЛНР" збили літак, чи професійні ракетники з Росії - але не вийти на площу перед посольством не міг, бо це, на його думку, єдина можливість у пересічної людини заявити про свою позицію.

Початок нового дня на площі зустріли кілька сотень людей. Стало менше дітей, стало більше молодих пар, які стояли і мовчки дивились на гори квітів, які виростали просто на очах перед вхідними дверима посольства Нідерландів. Майже п’ять годин простояла і пролежала поряд з килимом квітів Ірина. Попросила підмінити її до ранку, бо "мама хвилюється і треба їхати додому".

Свічки, дитячі іграшки, навіть кілька шин як пам'ять про події Майдану цього вечора з'явились не тільки під амбасадою королівства, яке в одну мить втратило більше 125 підданих, але й під дипломатичними представництвами Малайзії, Сполучених Штатів, Франції, куди несли свої квіти і свій біль інші кияни.