Кілька годин у понеділок, 17 лютого, лідери української опозиції Віталій Кличко та Арсеній Яценюк провели у Берліні. Спочатку їх прийняла канцлерка Анґела Меркель, потім відбувся короткий візит до парламентської фракції консерваторів - до заступника її голови Андреаса Шоккенгоффа та прес-конференція у приміщенні Бундестагу, а перед від'їздом додому вони встигли поговорити і з міністром закордонних справ Німеччини Франком-Вальтером Штайнмаєром.

Очікування Кличка…

Свої очікування від німецьких політиків Кличко коротко і зрозуміло сформулював зранку у той же день у регулярній колонці, яку він уже кілька тижнів поспіль веде у наймасовішій німецькій газеті Bild. "Я б хотів, - пише Кличко, - щоб Німеччина взяла на себе провідну посередницьку роль, нам у країні терміново потрібно більше незалежних спостерігачів".

Крім того, він виступає за санкції проти представників української влади. "Ми вже кілька місяців наполягаємо на арешті рахунків та забороні на в'їзд до Євросоюзу членів Кабміну - ми хотіли б отримати чіткий сигнал", - вказав Кличко.

Розмовою у відомстві федеральної канцлерки українські опозиціонери залишились задоволені, хоча нічого конкретного Анґела Меркель їм запропонувати не змогла, а тільки висловила, як повідомив її офіційний представник, "свою симпатію законним прагненням українського населення".

… і результати переговорів

"Ми дуже задоволені тим, - сказав на прес-конфренції Кличко, - що федеральна канцлерка приділила нам так багато часу. Ми обговорювали можливі шляхи подолання політичної кризи в Україні". Кличко сподівається, що Німеччина і далі підтримуватиме процес її мирного врегулювання.

Однак як конкретно він уявляє собі посередницьку роль Німеччини? Можливо, канцлерці треба зайняти місце головуючої за внутрішньоукраїнським столом та посадити по праву руку від себе опозицію, а по ліву - президента? Відповідаючи на запитання кореспондента DW, Кличко порадив "не применшувати роль Німеччини - однієї з провідних країн Європи - і однієї з найвпливовіших жінок світу - федеральної канцлерки". На його переконання, "думка Берліна дуже важлива для України та впливає не тільки на зовнішню, але й внутрішню політику Києва".

Чи будуть санкції?

Багато запитань ставили Кличку та Яценюку про можливі санкції, про те, чи підтримує такі їхні вимоги уряд ФРН? "Ми говорили про це, - заявив Кличко, - і такий варіант розглядався як одна із можливостей тиску на тих, хто несе відповідальність за порушення прав людини". У Bild, до речі, він висловився більш категорично.

Не виключає введення "персональних санкцій проти представників владного апарату у випадку ескалації насильства" і Андреас Шоккегофф. Однак, наголосив він, "коли з'явився шанс знайти компроміс та припинити застосування насильства, введення санкцій було б помилкою".

Шоккегофф воліє застосувати інший підхід. Він вважає, що в України не тільки повинна бути, але й відповідно до статті 49 Ліссабонського договору вже однозначно є перспектива приєднання до ЄС. "Така перспектива, - заявив Шоккенгофф, - має залишатись для України видимою". Крім того, він пропонує переробити не підписану на саміті у Вільнюсі угоду про асоціацію України з ЄС та запопонувати Україні разом з Міжнародним валютним фондом пакет фінансової допомоги в обмін на політичні реформи у країні.

Ліві проти санкцій

Представники німецької парламентської опозиції, зокрема, заступник голови фракції Лівої партії Вольфґанґ Ґерке висловився проти німецької фінансової підтримки української опозиції з бюджетних коштів та скептично ставиться до інструменту європейських санкцій.

"Федеральний уряд, - вважає він, - повинен і далі відхиляти санкції проти України. Щоправда, відмова від санкцій не означає, що Україні варто відмовляти й у наданні допомоги". Ґерке пропонує негайно почати переговори про скасування візового режиму для українців та формування для України пакету фінансової допомоги ЄС без участі Міжнародного валютного фонду та без будь-яких попередніх політичних умов.

Ще Лівих турбує перспектива загострення через Україну відносин Німеччини з Росією. Ґерке закликав канцлерку ФРН спонукати українських опозиціонерів бачити в Україні "не оплот проти Росії, а міст до неї".