Офіційна мета – досягнення домовленостей стосовно міжнародної угоди із захисту клімату. Однак мало хто сподівається, що на переговорах, які пробуксовують уже не один рік, раптом вдасться досягти прориву. Попри це, організатор цьогорічного форуму – Південна Африка – прагне, аби в підсумку дебатів на папері закріпили якомога більше конкретних результатів.

Південна Африка вбачає в собі посередника між індустріальними країнами й країнами з перехідною економікою, а також -представником континенту, який вже сьогодні потерпає від наслідків змін клімату. Південна Африка, як організатор цьогорічної конференції із захисту клімату, цілком може впоратися з такою роллю, вважає лідер парламентської фракції південноафриканської опозиційної партії «Незалежні демократи» Ланс Грілінг. Він є членом парламентського комітету з питань енергії та довкілля.

Південна Африка завжди відігравала цікаву роль, пояснює Грілінг: з одного боку, його країні серйозно загрожує зміна клімату, з іншого – вона належить до найбільших кліматичних грішників світу. ПАР водночас є країною, що розвивається, й однією з найбільших країн з перехідною економікою. Не в останню чергу вона представляє африканську позицію, а значить і бажання ухвалити обов'язкову для всіх угоду. «Сподіваюсь, нам вдасться зробити так, аби учасники переговорів з розумінням почали ставитися до позиції інших», - каже Грілінг.

Кліматичний грішник

Однією з проблем на шляху ухвалення міжнародної угоди із захисту клімату є у тому числі екологічні підсумки господарювання самої Південної Африки. За даними ООН, обсяги викидів СО2 в цій країні 2008-го року сягнули майже 8,8 тонн на душу населення. Це з величезним відривом найвищий показник в Африці. У ПАР він є в 14 разів вищим, ніж у Нігерії, і в 29 разів перевищує показники Кенії. Причина полягає в способі вироблення електроенергії: 95 відсотків струму в Південній Африці виробляється на вугільних електростанціях, на які й припадає левова частка викидів парникових газів в атмосферу.

Попри таку ситуацію, державна енергетична компанія «Eskom» нині споруджує дві найбільші в світі вугільні електростанції. На цей проект частково використано й кредит від Світового банку. Уряд відносно пізно зрозумів, наскільки великою є залежність від звичайних енергоносіїв, визнає Грілінг. «До 2005-го року тема зміни клімату взагалі не перебувала на порядку денному, - каже депутат. – Але відтоді багато що змінилося, і в питанні захисту клімату ми суттєво просунулися вперед».

Нові атомні реактори

Південна Африка стала однією з перших країн з перехідною економікою, яка під час кліматичного саміту в Копенгагені взяла на себе зобов'язання радикально скоротити обсяги викидів CO2. До 2020 року планується на 34 відсотки зменшити цей показник. Досить амбітні цілі, якщо врахувати високу енергетичну залежність південноафриканської економіки, каже Грілінг. «Ми занадто довго покладалися на вугілля як на дешеве джерело енергії, - продовжив політик. - Наша промисловість, наша економіка залежать від вугілля. Таким чином, наші цілі, спрямовані на захист клімату, символізують розрив з минулим».

Аби досягти такої мети і водночас задовольнити енергетичний голод, який стає дедалі більшим, Південна Африка розвиває не лише відновлювальні джерела енергії, але й атомну енергетику. Керівник представництва німецького Фонду імені Генріха Белля в Кейптауні Антоні Норд критично оцінює такий факт. «Якщо Південна Африка справді почне реалізовувати свої плани з будівництва шести атомних реакторів, тоді не знаю, чи ще вистачить грошей на відновлювальні джерела енергії», - каже Норд. Альтернативні види енергії в перспективі є дешевшими за звичайні, але спочатку вони вимагають великих інвестицій. Норд нагадала, що розвинуті індустріальні країни зобов'язані надати Південній Африці в цій сфері технологічну й фінансову допомогу.

Усі сподівання на «Зелений кліматичний фонд»

Саме така ідея лежить і в основі «Зеленого фонду клімату»: підтримка в питанні енергетичних перетворень таких країн як Південна Африка. Навколо цього фонду вестимуться подальші переговори й під час конференції ООН у Дурбані. Провідні індустріальні країни хоча вже й пообіцяли виділити 100 мільярдів доларів на фінансування заходів, спрямованих на захист клімату, але ще не зрозуміло, як і хто цими фінансами розпоряджатиметься і головне – коли надійдуть гроші.

З огляду на глобальне економічне становище лише державним бюджетам така сума не під силу. І все ж таки Південна Африка переконана, що з цього питання врешті-решт вдасться досягти домовленості. На тлі дедалі менших сподівань щодо обов'язкової для всіх міжнародної угоди із захисту клімату такий успіх був би особливо важливим для організаторів саміту.

Автор: Леоні Марх / Володимир Медяний
Редактор: Захар Бутирський